Екологічна катастрофа: по всій Україні отруйна вода (відео)

На Чернігівщині дохне риба і помирає худоба, на Дніпропетровщині – люди вже місяць беруть воду з річки та калюж, п’ють її самі і напувають тварин, бо води тут немає через ремонтні роботи на водопроводі, а на Одещині сморід від фекалій йде аж до курорту Затока, і вони поступово отруюють і Дністровський лиман, який напряму сполучається із Чорним морем. Київщину ця проблема також не оминула – у набраній воді з Дніпра експерти також виявили фекальне забруднення.

Кишкові інфекції, після яких ви вже ніколи не будете здоровою людиною, а також онкологічні захворювання, проблеми з серцево-судинною системою та навіть смерть – такими страшними можуть бути наслідки постійного вживання неякісної води.

На Чернігівщині вода мазутного кольору

Вода у річці Остер на Чернігівщині – темнішає і стає буквально мазутного кольору. Уся риба спливає на поверхню. Рятувальники виловлюють риб’ячі тушки, аби дохлятина не розкладалася просто у водоймі. Одна група за день збирає по кілька мішків.

Те, що річка отруйна, вже на собі відчули селяни. Бо вимирає не лише те, що у воді – у мешканців навколишніх сіл здихають навіть корови. Худобу підкошує саме після випасання поблизу Остра. Тож тепер пастухи годують стадо далеко в полі.

Місцеві жителі після масового вимирання риби та худоби тепер бояться не те, що купатися, а навіть підходити до річки.

«Куди купатися? Ви бачили ту воду? Якщо вся риба перед шлюзом вгору пузом лежить. Щуки втікали – так от через шлюз стрибали, що там висота більше чотирьох метрів, стрибали на чисту воду, щоб втекти від тої гидоти», - розповів місцевий житель Анатолій.

Чиновники з екологічної інспекції не розуміють хвилювань місцевих. Мовляв, провели перевірку і виявили – річка не отруйна, а причиною масового вимирання риби стали природні явища – спека та рясні дощі.

«Це щорічне явище, яке відбувається в тій чи іншій мірі щороку з певною періодичністю. До цього призвели комплекс факторів природнього характеру. Дуже спекотна погода і дощові зливи. На сьогоднішній день рівень кисню, що дуже важливо для виживання риби, у 3-4 рази нижче за норму», - стверджує голова державної екологічної інспекції України Андрій Заїка.

Втім, колеги інспекторів – незалежні екологи – кажуть, що цілком ймовірно, що чиновники брешуть.

«Ми стовідсотково впевнені, що причина не є природньою. Це не дощі, це не теплота. Це є сто відсотків антропогенний фактор. Тому що є локалізований характер цього. Річка Остер досить довга і не може бути такого, що лише в певній частині річки раптом загинула така велика кількість риби», - розповідає еколог Катерина Полянська.

Річка Остер – це приток Десни, з якої отримують воду також і кияни. У «Київводоканалі» заспокоюють: показники води не змінилися. Принаймні, поки що.

Що є причиною вимирання риби, корів та такого істотного потемніння води? Незалежні екологи губляться в догадках, а чиновники навіть не збираються призначати додаткове дослідження. Хто компенсуватиме збитки від тваринного мору – а це, якщо врахувати лише велику рогату хоботу, щонайменш 200 тисяч гривень – так само невідомо.

Сморід від фекалій довів городян Білгорода-Дністровського до відчаю

На Одещині одна епідемія закінчується, інша от-от почнеться. Після зараження водогону фекаліями у Ізмаїлі, про аналогічну загрозу згадали у Білгороді-Дністровському. Поряд з містом роками скидають неочищені каналізаційні стоки. Вони вже утворили ціле озеро. Воно утворилося через будівництво каналізаційного колектора у селі Шабо. Розпочали роботи ще півтора десятки років тому, але на завершення довгобуду немає грошей.

Сморід розноситься на кілометри. Фекалії вже зараз витікають з озера крізь кволу дамбу. Нечистоти швидким струмком біжать до Дністровського лиману, а далі – у море, на пляжі Затоки.

Вітер з лиману несе запахи на Білгород-Дністровський – просто до спальних районів. Цього літа стійкий сморід та спека довели городян до відчаю.

«Свідомість втрачаємо, у квартирі – спека. Вибачте, лайном смердить нестерпно», - розповідає мешканка Білгорода-Дністровського Ганна.

Сусідня Затока теж користується фекальним озером: асенізатори зливають у відстійник вміст вигрібних ям. Це просто дешевше, ніж платити за очистку.

«Я неодноразово спілкувався з керівництвом смт Затока на цю тему, пропонував систему очисних споруд, але узгодження, отримати дозвіл, на жаль від селищної ради так і не було. Всі землі, які були свого часу виділені на будівництво КНСок і очисних споруд, роздані під приватну забудову», - розповів начальник Білгород-Дністровського водоканалу Олег Ісламгалеєв.

Землі роздані, проте тепер мерія Білгорода-Дністровського чомусь сподівається на іноземні інвестиції. Іншого шляху оновити каналізацію вже просто немає. А поки чиновники шукають гроші, і місто, і навколишні села, і курорти в Затоці – під загрозою екологічної катастрофи та ризиком епідемій на кшталт Ізмаїльської.

Сморід – лише верхівка фекального айсберга. Білгород-Дністровський качає питну воду з артезіанських свердловин. Якщо каналізаційні стоки дійдуть до них, то епідемії не уникнути.

Яка вода насправді тече з кранів у квартирах киян

У столиці після повідомлень про забруднення річок, з яких беруть воду для Києва, серйозно занепокоїлись – а що ж ми п’ємо?

Наприклад, у місті Буча на Київщині з кранів тече «нафта». Місцеві жителі, звісно, сваряться на водоканал за таку воду і високі ціни.

А це – вода зі свердловини на Київщині. На перший погляд – чиста і прозора. Але на наступний день вона стає коричневою і з’являються райдужні плями.

Журналісти «Надзвичайних новин» віддали на бактеріологічний аналіз пляшку з річковою водою з Дніпра, щоб дізнатись, що ж у цій воді було до очищення – до хлорування і позбавлення її усіх бактерій та мікроорганізмів.

Досліджували саме неочищену воду, аби зрозуміти, що станеться, якщо десь у системі очистки відбудеться хоча би найменший збій. У набраній воді з Дніпра експерти виявили фекальне забруднення. Якщо таку воду погано очистять, і це потрапить у крани – чекайте масового спалаху гепатиту. Якщо ковтнете під час купання – інфекція так само неминуча. Очищення води від фекалій і не тільки – це турбота Бортницької станції аерації. Безпомилково знайти її можна за запахом. Все, що ми зливаємо в каналізацію, тут смердить на кілька кілометрів. Бо відстійники – відкриті.

Перш, ніж стічні води потраплять назад у річку, вони також мають проходити тривале очищення. На фінальному етапі вода вже знезаражена та без смердючого запаху. Згодом вона потрапить у Дніпро, а звідти – знову у крани, але вже у тих містах, що розташовані нижче Києва.

«Чим нижче за течією річки, тим вода гіршої якості, незважаючи на те, що проходять процеси самоочищення води в річці, але цього недостатньо. Ніхто не контролює це і трапляються викиди стічних вод, неочищених або погано очищених, і це істотно забруднює воду», - розповідає співробітник Інституту гігієни та медичної екології АМН України Олеся Зоріна.

Це – Деснянська водопровідна станція. Її воду п’є пів-Києва. У цих резервуарах її відстоюють, у повітрі – сильний і неприємний запах річки. Це – особливості київської річкової води.

Нинішня технологія очищення природний запах не вбиває, на відміну від бактеріологічних забруднень, яких у річковій воді чимало.

«І холерний вібріон висівають, і мікроорганізми, які призводили до гепатитів. Це дуже серйозне захворювання, яке без наслідків для подальшого здоров'я людини не обходиться», - пояснює співробітник Інституту гігієни та медичної екології АМН України Олеся Зоріна.

Та в крани, мовляв, усе це не потрапляє, оскільки воду контролюють на всіх етапах очищення.