Енергонебезпека. Як Росія може відповісти на знеструмлення Криму

Підрив високовольтних ліній електропередачі, що ведуть з материкової України в Крим, став украй неприємним сюрпризом для російської влади. З цілого ряду причин в Москві були впевнені, що енергозабезпеченню Криму нічого не загрожує.

По-перше, постачання електрики на півострів приносило Києву добрі гроші – близько 12 мільйонів доларів чистого прибутку з січня по вересень 2015 року. По-друге, ще з часів СРСР Крим був одним з головних споживачів Южноукраїнської і Запорізької АЕС, тому його відключення від мережі могло порушити (і вже порушило) їхню роботу. По-третє, в пікові зимові періоди споживання для повноцінного постачання Україна іноді буває вимушена купувати електрику в РФ. По-четверте, робота українських теплоелектростанцій багато в чому залежить від палива, що постачається з РФ, зокрема – антрациту.

Москва була впевнена, що Київ не стане всім цим ризикувати. Крім абсолютно раціональних причин сумніватися на початку енергоблокади в Росії сподівалися на сентиментальність українців, які не захочуть власними руками обривати настільки важливий зв'язок зі своїм же півостровом. Однак на минулих вихідних стало ясно, що в кримському питанні все набагато складніше, блокада стала реальністю.

Після вибуху опор ЛЕП в Херсонській області півострів залишився без приблизно 80 відсотків електрики. Через масове знеструмлення в Сімферополі оголосили режим надзвичайної ситуації, в будинках і установах вимкнулося світло, а за ним – і вода. Місцеві жителі кинулися масово закуповувати дизельні генератори і паливо для них. У спеціалізованих магазинах і на заправках виросли величезні черги. Бензин люди на всяк випадок закуповують про запас, очікуючи перебоїв і з ним. Фактична влада Криму, яка і раніше демонструвала повну некомпетентність, тут знову проявила себе з гіршого боку. З'ясувалося, що до енергетичної блокади, багаторазово анонсованої українськими активістами, півострів виявився абсолютно не готовий. Місцеві електростанції виробляють не більше 20 відсотків потрібної потужності, а альтернативних джерел енергії немає. Гарячкові розмови про «енергетичний міст» з Краснодарського краю поки що залишаються розмовами: терміни введення в дію такого мосту достеменно ніхто назвати не може, мова, мабуть, йде про багато місяців.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що Кубань сама є не виробником, а споживачем електрики, тому навіть для себе змушена отримувати його з інших регіонів. Ніякої можливості швидко і в повному обсязі відновити подачу струму на півострів у РФ немає. Дмитро Пєсков – прес-секретар Володимира Путіна – вже визнав, що Москва сподівається на Україну, яка повинна вжити «швидких заходів з відновлення енергопостачання Криму». Простіше кажучи, він зізнався, що російська влада сподівається на добру волю української.

Судячи з усього, це єдина стратегія, на яку розраховують у Кремлі зараз, оскільки будівництво нових електростанцій або навіть прокладка кабелю по дну Керченської протоки – це справа багатьох місяців і років. У цій ситуації Москву не може не напружувати подальший розвиток всієї цієї історії – розпорядження Петра Порошенка про припинення автомобільного і залізничного вантажного сполучення з Кримом, а також вимога Арсенія Яценюка розірвати (або переглянути) договір про постачання електрики на півострів.

Київ явно дає зрозуміти, що громадська блокада йому швидше подобається, ніж не подобається. Якщо відповідне рішення з електрики буде прийняте, то Крим залишиться у темряві на всю довгу зиму, що для Кремля загрожує різного роду ускладненнями. Люди просто не зможуть місяцями жити без світла, води і каналізації. У всякому разі, популярності влади це навряд чи додасть. Саме тому в Москві вже шукають важелі тиску на Київ, покликані підштовхнути його до відновлення подачі струму – принаймні, доти, доки Росія не зможе відбудувати власну інфраструктуру постачання Криму енергією.

Про те, на що може натиснути Росія, вже розповів міністр енергетики України Володимир Демчишин. За його словами, Україна «певною мірою залежить від поставок російського газу, вугілля, природного газу, дизельного і ядерного палива для електростанцій. Простіше кажучи, в найхолодніші зимові місяці, коли кримчани будуть сидіти без світла та води, Росія отримає можливість влаштувати приблизно таке ж проведення часу українцям. Енергетичні системи двох країн пов'язані настільки, що дозволять це влаштувати. Наприклад, може виникнути така ситуація. Южноукраїнська та Запорізька АЕС ночами скидали надлишки виробленої ними енергіїв Росію і Крим.

Позбавившись такої можливості, їм доведеться глушити реактори, оскільки електрику в таких обсягах «складувати» неможливо. Якщо не розвантажити реактори, то станеться аварійне вимикання (точніше, вже сталося – відразу після вибуху ЛЕП), а аварійні відключення старих радянських реакторів – досить нервова історія. Через зниження денної потужності атомних станцій більше енергії доведеться виробляти тепловим. А тут, як сказав Демчишин, є «певна залежність від поставок палива з РФ, яка, до речі, вже припинила відвантажувати антрацит. Крім того, Україна отримує електроенергію з РФ за рахунок поставок у Крим. Якщо цей обмін припиниться, без світла ризикують залишитися північно-східні регіони України. Очевидне рішення – перенаправити енергію обох південних АЕС на північ – вкрай важко здійснити технічно. По суті, для цього потрібно будувати нові ЛЕП, а це справа витратна і тривала. Крім того, з самими АЕС можуть виникнути проблеми, якщо Росія перестане продавати Україні ядерне паливо. Все з тих таки технічних причин купити його десь ще практично неможливо.

За 20 років незалежності Україна так і не перейшла на технології, що дозволяють використовувати вироблене на Заході ядерне паливо. У тому разі, якщо РФ припинить його постачання, максимум через два роки українська атомна енергетика фактично припинить роботу. Враховуючи ту обставину, що АЕС виробляють понад половину всієї електроенергії країни, наслідки можуть стати просто катастрофічними. Щоб такого не сталося, атомній промисловості потрібна термінова і глибока модернізація. Але і на неї піде не менше п'яти-семи років. У нинішніх обставинах у Москви є можливість тиснути на Київ. Мабуть, саме цим і пояснюється відсутність у Кремлі паніки, яка була б цілком логічною, враховуючи майже повну залежність Криму від поставок електрики з материкової України. Які саме важелі будуть задіяні, поки, звичайно, не відомо, але сумніватися у мстивості російської держави зараз не доводиться. Очевидно, зараз Кремль намагається домовитися з Банковою про відновлення енергопостачання Криму тихо і «по-хорошому». Якщо цей план не вдасться, Україні варто очікувати поступового обмеження поставок різних видів палива та електрики з Росії. Варте воно того чи ні, належить оцінити не тільки політикам, але і простим обивателям.