Історик про Майдан: "політики розіграли людей в карти заради приватних інтересів"

День Героїв Небесної Сотні відзначають 20-го лютого. Пік Революції Гідності 18-20 лютого назавжди змінив хід історії України.

Сьогодні в центрі Києва вирує життя. Хрещатик традиційно застряг у заторах. Водії нервово сигналять один одному. Трохи далі Інститутська кишить людьми, які поспішають на роботу. Важко повірити, що п’ять років тому тут палав вогонь Революції. П’ять років тому з 18 по 21 лютого на вулицях Києва загинуло 84 особи. Пізніше стане відомо про загибель 107 активістів за весь час Майдану. Їх охрестять Героями Небесної Сотні та посмертно нагородять званням Героя України. На їх честь назвуть алею, де відбувались заворушення. В ці дні на Майдані Незалежності згорить Будинок профспілок, де базувався штаб протестувальників. В ці дні також повністю зупиниться рух метро.

Як це було?

Події тих днів стали точкою неповернення для України.18 лютого протестувальники почули перші постріли. Того дня у Верховній Раді мали розглянути зміни до Конституції, які обмежували б права президента. Однак канцелярія ВРУ не реєструвала законопроект. Зранку колона майданівців рушила до Верховної Ради на вулиці Грушевській.

– Це був безвідповідальний крок, знаючи, який рівень напруги вже тоді відбувся, – згадує перебіг подій історик Павло Гай-Нижник, який в ці дні перебував на Майдані. Вони озброїлись камінням та петардами. По той бік їх зустрічали силовики із світошумовими гранатами та зброєю. Ситуація загострилась. Тоді почали з’являтись повідомлення про перших загиблих.

– Підрозділи Беркуту в столиці були збільшені до 30 тисяч осіб. Про це знали керівники Майдану і все одно повели людей. Тоді загинули перші 8 осіб і понад 1000 було поранено, – розповідає історик.

Він додає, що ця хода свідчить, що з обох боків “політики розіграли людей в карти заради приватних політичних інтересів”.

Ввечері, близько 20:00, було оголошено “антитерористичну операцію”. На вулицях з’явились БТРи, що розчищали дорогу озброєним правоохоронцям. Мітингарів витісняли з Майдану.

Вночі, під час сутичок, сталась пожежа в Будинку профспілок, який палав близько доби. Досі невідомо, хто зі сторін конфлікту вчинив підпал. Загалом в той день загинуло більше 20 осіб.

– Єдність народу була шаленою. Зрештою, коли розвіялась ніч, почали шукати один-одного і свої групи. Але ніхто не поділяв людей, неважливо було, хто з якої організації, – згадує Павло Гай-Нижник.

Та найкривавішим став четвер 20-го лютого. Тоді від куль загинуло 48 осіб. В той день мітингарі перейшли у наступ. Їм поступово вдалось зайняти приміщення міністерства Агрополітики, Жовтневого палацу та Українського дому.

– Це практично була локальна громадянська війна у столиці України. Рубікон, який визначив подальшу долю України, було перетнуто. Цю владу треба було повалити. І вже ніхто не міг розвернути події назад. Вже ніхто б і не посмів зупинити людей. Подальші події стали вирішальними. Активісти потроху витісняли силовиків з Майдану. Та на вулиці Інститутській спецпризначенці Чорної роти Беркуту, сховавшись за барикади, відкрили вогонь по протестувальниках.

Деякі встигли озброїтись мисливськими рушницями. Так, вогонь вели з обох боків. Однак, вбиті активісти були беззбройними.

– Відчуття страху було присутнє тільки на передишках. Коли починали протистояння, відчували те, що відчувають люди на війні – почуття самозбереження притупляється, – згадує Гай-Нижник.

У ніч на 22 лютого Віктор Янукович втік з країни. Його режим офіційно повалено. Та вже за кілька днів стане відомо про анексію Криму та про початок війни на сході України.

Події, які увійшли в історію

Політолог Олександр Палій пояснює – такі події змушують людей морально зрости.

– Одразу після цієї історії було видно, що наше суспільство зросло. Це вплинуло більше, ніж на половину країни. Люди стали вільнішими і відчули більшу відповідальність.

Він наголошує, що ключове – це відповідальність, адже без відповідальності людина не може користуватись демократією.

За роки незалежності Україна пережила дві революції. І якщо перша мала мирні ознаки, то друга –ціною життя сотні людей повалила політичний режим та визначила зовнішньополітичний рух на подальші роки.

– Події фактично врятували Україну від фізичного знищення Росією. Та ця ситуація вплинула не тільки на Україну, а й на світ. Вона кардинально змінила вектор світового розвитку. Що зробила Україна? Фактично, зірвала маску з Росії. Захід отримав можливість її побачити, – впевнений політолог Олександр Палій.

Через п’ять років тих, хто поніс відповідальність за розстріли активістів, можна перерахувати на пальцях. На лаву підсудних потрапило лише п’ять “беркутівців” із Чорної роти.

– Довести розслідування до логічного завершення можна. Але треба розуміти, що лише шість осіб затримано. Основана частина цих людей буде засуджена як Янукович – заочно, – зазначає Олександр Палій.

Урок тих років надзвичайно важливий напередодні виборів, наголошує Павло Гай-Нижник. Сьогодні вкрай важливо не допустити фальсифікації на виборах і не дати владі “переступити через людей”.

– В Україні зараз багато вільної зброї, багато людей, які вже пройшли війну. Досвід Майдану позначиться на тому, що не буде більше прогулянок і пісень. Це накладає на владу більшу відповідальність за їх дії проти протестних акцій народу. Це урок з минулого, який транслюється нам на сьогодення.

Микола Кузнєцов, завідуючий відділом Інституту кібернетики НАН України, член-кореспондент НАН України, професор. 18 лютого 2014 року на вулиці Інститутській Микола Юрійович разом із сином потрапили під роздачу "Беркута". Фото чоловіків, обличчя яких буквально були залиті кров'ю, облетіло всі ЗМІ. Тоді Микола Кузнєцов отримав травму, у нього була зламана лопатка.

Микола Юрійович продовжує брати активну участь в політичному житті країни. І далеко не все, що відбувається в Україні, його влаштовує.

За його словами, за загибель Героїв Майдану повинні понести політичну відповідальність всі ті політики й громадські діячі, котрі закликали в 2010 році в другому турі голосувати проти всіх або не йти на вибори.

"Саме вони привели до влади Януковича, саме про це попереджав моральний авторитет нації Мирослав Попович. Не можна не згадати українську письменницю Оксану Забужко, яка закликала тоді голосувати проти всіх, а тепер вона – велика патріотка. Через те, що багато хто не пішов голосувати, президентом став Янукович із трагічними наслідками для нас", – із сумом констатує Микола.

"Проблеми нинішньої України не в Майдані, а в тих політиках, яким довірилися люди. Вибирали на емоціях, переважно по телевізійній картинці, вкотре повіривши порожнім обіцянкам, які, як тепер виявилося, ніхто і не збирався виконувати. Так свого часу обрали не Чорновола, а Кравчука. Піддалися агітації про перемогу в першому турі", – зазначив Кузнєцов.

Він підкреслив: без сумніву, Майдан мав бути. Але ніхто не припускав тоді, що буде стільки загиблих. І, звісно, рідні загиблих зараз запитують: "А за що загинули їхні близькі?""Майдан духовно звільнив людей, підняв потужний волонтерський рух, об'єднав націю. З'явилося багато громадських організацій, які чинять тиск на владу і змушують рухатися в правильному напрямку. Те, що влада могла робити раніше, що їй сходило з рук, нинішнє суспільство вже терпіти не буде", – впевнений чоловік.

Кузнєцов зазначає, що, за його спостереженнями, вже на першому курсі студенти бачать себе в магістратурі за кордоном. А багато абітурієнтів одразу вступають у вузи інших країн."Лише мізерно мала частина з них повернеться в Україну. І справа не тільки в зарплатах. Головне – у керівництва країни немає стратегії розвитку України, люди перестали вірити в майбутнє держави. Але ж їдуть найталановитіші, молоді та працездатні. А причина всьому – всепоглинаюча корупція, жадоба легких грошей, зароблених у тому числі й на війні", – каже професор.

Він пояснив, що метою Революції не був безвізовий режим.

"Після такої кількості жертв Європа просто не могла не дати нам безвіз. Однак не він був метою Майдану, а зміна корумпованої влади та принципів, за якими має жити українське суспільство. Серед них і боротьба з корупцією, і новий політичний устрій держави. Але всього цього так і не було зроблено за п'ять років", – вважає Микола Кузнєцов.І все ж чоловік ні про що не шкодує.

"Я давно живу за принципом – роби, що повинен і будь, що буде. Всього в житті не розрахуєш. Ми ж не хотіли тоді потрапити під "Беркут". Але я ні про що не шкодую, тому що інших варіантів у нас не було. Хочу підкреслити історичну важливість нинішніх виборів – або ми будемо голосувати проти всіх, не ходити на вибори, голосувати за гречку, і тоді нічого нарікати на дзеркало. Або ж ми візьмемо на себе відповідальність за розвиток країни, і тоді є надія, що третій Майдан не відбудеться", – підсумував Микола.

Через п’ять років після протистоянь, ми згадуємо тих, хто тоді віддав своє життя, захищаючи ідеали демократії. Вони змінили хід подій і увійшли в історію героями.