Як IT-активісти за гроші Сороса за два роки створили те, що не вдалось державі за 20

На що Уряд витрачає державні кошти, як голосують народні депутати перед виборами, у яких районах Києва скоєно найбільше злочинів – така інформація має бути доступною кожному пересічному громадянину країни. Проте влада не поспішає розкривати масиви даних добровільно. Восени 2015 року Парламент таки прийняв закон, яким зобов’язав усі гілки влади оцифрувати накопичену інформацію та зробити її публічною. Перші 300 реєстрів та баз даних мають стати загальнодоступними на Національному порталі відкритих даних data.gov.ua ще до весни 2016-го.

Журналісти поспілкувалось із ‘‘хрещеним батьком’’ порталу – засновником громадської організації SocialBoost та радником прем’єр-міністра з питань відкритих даних Денисом Гурським та запитало, кому і навіщо потрібні всі ці масиви даних.

- Що дає створення єдиної бази даних data.gov.ua?

- Прозорість. Дані, які органи публікують, дозволять робити журналістські розслідування, не потрібно буде писати численні запити в держустанови. Вони дозволять візуалізувати інформацію, конструювати графіки, карти, інші речі, які портал може сам побудувати на основі тих даних, які у нього завантажені. Звичайно, що для людей це набагато краще, ніж якісь таблиці в Excel або відповідь на запит, в якому ви отримуєте скановану таблицю.Крім того, можливим стане прийняття рішень на рівні держави на основі відкритих даних, а не на основі власної думки трьох радників. Тепер міністр зможе мати аплікацію, наприклад, з операційними показниками певної обладміністрації у себе на планшеті. Тобто це такий business intelligence [переведення необробленої інформації в зручну форму для бізнес-аналізу] всередині держави.І третє, це новий ринок мобільних веб-додатків, які вирішують певні проблеми. Це українські сервіси і для українського бізнесу, і для українських громадян, які побудовані із використанням державних даних. -А це вже додаткові прибутки для держави?

-ЄС вирахував, що це додаткових 2% ВВП через 5 років, після впровадження системи відкритих даних. І це як за рахунок нових надходжень в державний бюджет, так і за рахунок економії коштів через прийняття правильних рішень.

- Наведіть приклади систем, які можуть бути створені навколо порталу

- Точно на базі відкритих даних функціонують всі транспортні сервіси Google. На основі відкритих даних був розроблений такий сервіс, як вибір школи для дитини: за результатами ЗНО, транспортними розкладами можна оптимально підібрати школу для дитини. Крім того, сервіси для корегування цін на нерухомість, криміногенні показники, якість повітря, транспорт.

- Це хороший поштовх для розробників мобільних додатків, чи не так?

- Якщо з'явиться якийсь мобільний додаток для фермерів, думаю, що з радістю всі будуть користуватися. Виявилось, що українські фермери користуються планшетами, але використовують лише GPS, щоб побачити де знаходиться техніка в полі. Але можна ж робити мобільний додаток для планування фермерського господарства, і цим активно користуються за кордоном, а у нас ні. Для агросектору можуть бути розроблені сервіси стосовно планування державних закупівель, використання полів. Дані ОСББ також цікаві. Або приватне енергоспоживання, енергоспоживання підприємств, особливо державних підприємств. Я можу сказати, що Нафтогаз, наприклад, зацікавлений в тому, щоб ці процеси зробити прозорими і візуалізувати.

- Це суттєво покращить ситуацію на ІТ-ринку?

- Багато країн зараз з цим експериментують. У Канаді за рік вдалося створити майже 900 робочих місць завдяки різним проектам на основі відкритих даних за останній рік. Це стартапи, які функціонують на державних даних. В ЄС зараз також активно залучають програмістів до використання державних даних для того, щоб створювати додаткові сервіси. Це дуже цікаво особливо у конфліктних зонах, таких, як у нас зараз Донбас. Там також може бути багато корисної інформації для відновлення території.

- Яка команда працювала над data.gov.ua, які ресурси було задіяно?

- Кожен аспект проекту, це зовсім різні люди. Data.gov.ua був розроблений внутрішньою командою SocialBoost за рахунок коштів Міжнародного фонду Відродження [створеного Джорджем Соросом] і за технічної підтримки Microsoft ще на початку 2014 року.

Над розробкою законопроекту, який зобов’язує держоргани розкривати інформацію, працювала команда із чотирьох людей: Максим Ключар з програми розвитку ООН, Дмитро Котляр з Реанімаційного пакету реформ, Олександр Риженко з Держагентства з питань електронного урядування, а я долучився на рівні розробки концепції цього законопроекту. Над просуванням працювали ми, як громадська організація SocialBoost і Адміністрація Президента.

- Як ви залучили до цього процесу Microsoft?

- Вони були спонсором нашого першого хакатону про відкриті дані. У Microsoft світова політика спрямована на підтримку оpen source. І вони просувають свій власний продукт – це хмари – відповідно, їм цікаво, щоб в Україні з'являлися незалежні українські розробки, які будуть розміщуватися в хмарі, а не на державних серверах.

- Звідки фінансування на розробку проекту?

- Коли SocialBoost став не просто громадським об'єднанням, а громадською організацією - ми отримали гранти від Програми розвитку ООН в Україні, від фонду Відродження. Також у нас були проекти не пов'язані з відкритими даними, які фінансувалися USAID. Взагалі ми не планували займатися відкритими даними, просто хотіли працювати з українськими розробниками, які роблять щось суспільно значуще. Виявилося, що для більшості проектів потрібні дані, якими володіє держава. Власне, з цього почалася взаємодія з державними органами і все інше. За рахунок коштів донорів були проведені кампанії на підтримку законопроекту про відкриті дані, на підтримку відповідної постанови Кабміну.

- На ринку такі проекти скільки коштують, які витрачають кошти на їх розробку, на спеціалістів?

- Дуже багато. Наприклад в Росії на розробку порталу витратили $300 тисяч. У нас ця розробка, майже волонтерська, якщо порівняти з Росією. Ми витратили гроші на дизайнера, тому що робили кастомний дизайн, а фонд Відродження нам окремо оплачував різні доопрацювання. Дуже дорого коштує утримання. Зараз портал в безкоштовній хмарі Microsoft. Ми подивилися на ринкові ціни і порахували, що вартість утримання реальних державних даних у хмарі становитиме близько мільйону гривень на рік. Утримання серверів буде ще дорожчим.

- Насправді, дуже хвилююся. І немає механізмів, за якими вони можуть гарантувати щось. Але я точно знаю, що за нами є донорська підтримка, міжнародна спільнота, українська спільнота. І ці люди просто так їх не відпустять. Тобто якщо щось не буде складатися, будемо сідати за стіл переговорів, розбиратися, і вирішувати, що робити, звідки шукати гроші у разі чого. Я буду знову їхати в Штати, як і в цьому році, і так далі.

- Коли портал ляже на плечі держави, ви і ваша команда відійдете від цієї справи?

- Ні. Наше завдання – це розвиток екосистеми навколо відкритих даних. Те, що нам довелося створювати умови для існування такої екосистеми, це просто обставини в Україні. Тобто по-нормальному, якщо в країні немає війни, і це економічно розвинена країна, то держава сама має створити портал і роздавати дані.

- Яким, порівняно із європейськими країнами, у нас на сьогодні є доступ до державних даних?

- 30 тисяч наборів даних у Великій Британії зараз відкрито на національному порталі. Якщо не помиляюся, в Молдові – три тисячі, в Росії – чотири тисячі. А у нас поки що тільки демонстраційні набори даних і постанова КМУ на обов’язкове відкриття 327 реєстрів і наборів даних. Зараз держагентство буде видавати акаунти всім міністерствам, всі почнуть публікувати потроху.

- 327 наборів даних, які повинні бути першочерговими, яку інформацію містять?

- Це інформація, яка збирається у цифровому вигляді, яку гіпотетично нескладно буде відкрити, яка має суспільне значення. Це реєстр фізичних осіб, підприємств, юридичних осіб, реєстри корисних копалин. Ми проводили і громадські консультації, і консультації з державними установами, дивилися, що взагалі можна відкрити. Зараз проводимо глибший аналіз, за підтримки фонду “Відродження” робимо аудит у трьох міністерствах (Мінекономрозвитку, Мінфін, Мінінфраструктури), щоб подивитися, які дані збираються, як вони зберігаються, щоб можна було відмітити те, що хочеться опублікувати і додати це до постанови.

- Процес заповнення інформацією цього порталу не може в якийсь момент закінчитися, він буде тривалим і постійним…

- Постійним. І постійним буде розширення набору даних, які мають бути опубліковані. Але є те, що має бути опубліковано обов'язково.

- Скільки нам потрібно часу, щоб заповнити портал хоча б так, як у Польщі, Грузії?

- Сподіваюся, що рік-півтора. Цього часу достатньо.

- Ви виокремлюєте період і етапи для державних органів, у які вони повинні подавати певний обсяг інформації?

- Це має бути опубліковано, в моєму розумінні, вже завтра. Міністерствам дали на це 6 місяців. Єдині складнощі, які можуть бути, це бюрократія між Мінюстом та державними підприємствами в їх відомстві. Тому що у Мінюсту є контроверсійні реєстри. Можливо, будуть складнощі у Мінінфраструктури через те, що міністерство саме взагалі майже не має ніяких даних, а на них найбільша кількість держпідприємств. Етапність стратегічна має бути така, що зараз публікується те, що збирається в структурованому цифровому вигляді. Другим етапом будуть публікуватися ті дані, які збираються в цифровому вигляді, але не структуровані, наприклад Word-документи. І третій етап, коли держава зрозуміє, що у нас має бути так, як за кордоном – digital by default [цифрове за замовчуванням] – і ми почнемо оцифровувати все, що у нас на папірцях зберігається.

- Якісь органи вже зверталися до вас…

- Дайте доступ, ми хочемо публікувати?- Так.- Звичайно. Мінекології, Міністерство освіти, Мінекономрозвитку, Мінфін, Мінінфраструктури, Мінагро.

- А за межами Кабміну?

- Одеська обласна адміністрація, мерія Львова.

- А Нацбанк до цього процесу не залучається?

- НБУ дуже хоче, але там трохи складніша ситуація. У них, по-перше, складні інформаційні системи. По-друге, не всю інформацію можна оприлюднювати, бо відкриті дані – це деперсоналізована інформація. Але НБУ, Верховна Рада – це зараз нові пріоритети. Зараз починаємо з ними процеси.

- Що ви хочете у Верховній Раді оцифрувати?

- З Верховної Ради потрібні поточні дані: як голосують, які результати розгляду в комітетах, вся архівна інформація по законотворчості, все, що стосується упрозорення роботи Парламенту. Це складний проект, але цілком реалістичний. У Верховній Раді вже багато років працює проект з відкритості, який спонсорується USAID. І коли ми почали розбиратися, що там робиться, то виявилося, що дуже багато систем є розроблені, але коли ти питаєш ‘‘покажіть систему, де вона, де результати голосування’’ – немає інтерфейсу. Система є, а показати нема що, тому що немає дизайну інтерфейсу. Не так давно виявилось, що у них ще й архіви даних втрачені. Законотворчість, здається, до 2000 року просто зникла. Сказали, що просто сервер згорів.

- А будуть до процесу розкриття інформації залучені суди?

- Зараз ні, але потім буде.

- Державні органи зверталися до вас із запитами щодо технічного боку процесу відкриття даних? Спеціалістів просили, щоб формувати і подавати зведені дані?

- Ми зараз робимо тренінги для трьох міністерств: Мінінфраструктури, Мінфіну і Мінекономіки. Формуємо навички у спеціалістів, як працювати з наборами даних. Дали рекомендації міністерствам, хто потрібен, характеристики такого спеціаліста, і вони шукають або всередині, хто буде за це відповідати, або будуть добирати нових людей.

- Якщо у державних органів з'являться відмовки, і вони не захочуть вчасно відкривати дані ви будете підключати свої зв'язки для того, щоб ці питання вирішити?

- Звичайно, але і без підключення зв’язків можна на ці теми говорити з держорганами, питати, чому не публікують. Ніхто чомусь цим питанням не задавався тут раніше, а за кордоном у всіх нормальних державах навіть є відповідна посада – chief data officer (CDO) – яка перейшла із корпоративного сектору у державний. І в Україні треба створити нормальну інформаційну інфраструктуру. Мені здається, що всі розуміють, навіщо це робиться.