Як потрібно проводити реформи, щоб заробити $283 млн. Рецепти від Арсена Авакова

У міністра внутрішніх справ Арсена Авакова є невинне хобі: він колекціонує малюнки земляка — харківського авангардиста Василя Єрмілова. У колекції очільника МВС їх вже декілька. Ціна кожного може досягати $15 тис. І це ще недорого: повноцінні полотна цього живописця коштують сотні тисяч доларів. Не виключено, що в найближчому майбутньому міністр розщедриться і на подібні придбання — проблем з грошима у нього немає.

Аваков прийшов у політику з газового бізнесу, де процвітають висока маржа, політична корупція і різні схеми звільнень від податків. Формально сам міністр нічим подібним не займається — але у нього є дружина і син, на яких і оформлені всі численні активи голови МВС.

Справи у сімейної бізнес-групи йдуть непогано — вона не тільки повернула собі всі втрачені за часів Віктора Януковича активи, але і відмінно працює на ниві податкової "оптимізації": за один лише 2014 рік, за даними НВ, близькі до Авакову газовидобувні фірми недоплатили до держбюджету 98,2 млн грн.

Аромат газу

Ядро бізнесу Авакових — група Інвестор, центральний офіс якої розташований у пафосному триповерховому маєтку з ліпниною у самому центрі Харкова. Станом на 2013 рік Інна Авакова, дружина міністра, а також його син Олександр були співвласниками цієї фірми. У реєстрі юридичних осіб Інна Авакова досі значиться мажоритарним власником цієї компанії. Сам же міністр заявляв, що активи, які належали йому до приходу на держслужбу, переписані на сина.В Інвестор входить компанія Енергія-95, яка володіє ліцензіями на видобуток газу на Денисовському і Мар'їнському родовищах в Харківській області.Щоб оцінити перспективи заробітку на Мар'їнському родовищі, варто сказати, що в 2011 році Енергія-95 заклала у вигляді забезпечення під зобов'язання пов'язаних з Аваковим фірм ще не видобутий газ з Мар'їнського на суму 1 млрд грн. А гривня тоді була істотно дорожче нинішньої, враховуючи її девальвацію в 2014-2015 роках.

На Денисовському родовищі газодобувачі діють за традиційною для цієї сфери схемою спільної діяльності: Енергія-95 володіє ліцензією на її партнера — компанію Денисівське — оформлена частина об'єктів і трубопроводи, а ще одна фірма — Гравеліт-21 — займається продажем видобутого газу. Всі ці структури входять в аваківську групу Інвестор.

У 2014‑му з денисівських надр група отримала 171,8 млн куб. м газу. Компанія мультимільйонера Вадима Новинського Укргазвидобуток, яка здобула приблизно стільки ж в той період, відзвітувала про те, що отримала на цьому понад 300 млн грн чистого прибутку. Однак добувачі, що працюють на Денисовському родовищі, показали дохід у 313,7 млн грн, з яких на прибуток довелося лише 11 млн грн. Причиною стали демпінгові ціни, за якими денисівський газ відправився на ринок. Все здобуте в 2014‑му партнери продали за 313,7 млн грн, тобто з розрахунку близько 1,8 тис.грн за тис/ куб. м. При цьому середня ринкова ціна 1 тис. кубів становила на той момент не менше 4 тис. грн. В результаті добувачі недоотримали понад 373 млн грн. Враховуючи середній курс долара в 2014‑му на рівні 11,9 грн / $1, мова йде приблизно про $31 млн.

Вікторія Войцицька, нардеп з фракції Самопоміч, вважає, що у випадках з Денисівським родовищем використовувалася одна з найбільш ефективних і поширених схем по зменшенню оподаткування — створення спільної діяльності. В ній одного з учасників зобов'язують реалізовувати продукцію за "оптимальними" цінами, які в більшості випадків значно нижче ринкових. За рахунок цього зменшуються відрахування податку на прибуток у бюджет. У випадку з Денисівським родовищем компанії-посередники скупили весь вкрай дешевий енергоносій. Кінцевих вигодонабувачів простежити неможливо, але різниця між ціною закупівлі і ринковою ціною продажу в подібних схемах, за словами експертів, дістається добувачам. А посередники отримують свій відкат.

Держбюджет при цьому недоотримав 18% податку на прибуток тс атребуваний при виведенні прибутку з обороту 5 % податок на дивіденди фізичних осіб. Для ситуації з Денисівським родовищем ці втрати бюджету склали 82,5 млн грн.Павло Демчук, експерт аудиторської компанії E&Y, вважає, що в цій схемі компанії-посередники діють як конвертаційні центри, які допомагають отримати гроші. Не виключено, що за ними стоять офшорні структури, які працюють в режимі низьких податків. Якщо офшори використовуються в схемі, то є великі шанси, що це так чи інакше є порушенням українського законодавства, відзначає експерт, підкреслюючи, що це його особиста думка, а не позиція E&Y.

“Але є одне але,— каже Демчук.— Податкова ходить в гості не до тих, хто при владі, а туди, де можна поживитися".

Сумнівні схеми навколо газу Денисівського родовища фіскальні органи не зацікавили.Фейсбук-міністр, як жартома називають Авакова за його пристрасть до соціальних мереж, який висвітлює на своїй сторінці будь-які важливі події, на прохання НВ прокоментувати мільйонні "оптимізації" не відреагував. А прес-служба підлеглого йому відомства стала заперечувати зв'язок міністра і його родичів з бізнесом.

Партнерські відносини

Історія з Денисівським родовищем в тому ж 2014‑му повторилася на іншій газоносній ділянці Харківщини — Сахалінській, найбільшій із запасів в Україні. З ним пов'язаний Ігор Котвицький, колишній водій Авакова і його багаторічний бізнес-партнер, народний депутат від прем'єрської фракції Народний фронт (НФ).

Котвицький до свого депутатства був віце-президентом аваківської фірми Інвестор, а зараз залишається в ній міноритарним власником.

Приналежна Котвицькому компанія Сахалінське працює на Сахалінському родовищі за схемою спільної діяльності з Укрнафтобурінням Ігоря Коломойського та фірмою Голден Деррік російського бізнесмена Павла Фукса.

Здобуті в 2014‑му 35,9 млн куб. м газу партнери продали за 72,5 млн грн, тобто за ціною 2 тис. грн за 1 тис. куб. м. в результаті недоотримали понад 71 млн грн доходу, або $6 млн.

А держбюджет недорахувався 15,7 млн грн податків. Схема нагадує ту, яка була використана на Денисівському родовищі.В результаті по двом родовищам — Денисівському і Сахалінському — мова йде про виведення з‑під фіскального навантаження більше $37 млн.

"За "випадковим збігом" практично таку ж суму Ігор Котвицький вивів в Панаму влітку 2015 року",— ділиться своїми спостереженнями Войцицька.

Мова йде про переведення Котвицьким з країни $40 млн на рахунок офшорної фірми в Панамі. Історію восени 2015‑го оприлюднив депутат Сергій Лещенко, назвавши цю операцію незаконною. За його даними, для цієї проводки партнер Авакова використовував державний "Ощадбанк", яким керує Андрій Пишний, соратник прем'єра Арсенія Яценюка.

У банку повинні були перевірити походження цих коштів, оскільки їх власник є народним депутатом. Крім того, Котвицький навіть не вказав дану суму у своїй декларації.Історії з родовищами ріднить не тільки однакова схема роботи та прямі бізнес-зв'язки Авакова і Котвіцького, але і ще один персонаж. Мова йде про певну Анну Мурашову, дівчину із зовнішністю світської левиці. Вона є фундаторкою компанії Гравеліт-21, яка торгує денисівським газом. На сторінці Mурашової у Фейсбуці можна знайти не тільки безліч персональних знімків з Туреччини і Франції, але і спільні фото в обнімку як з сином Авакова Олександром, так і з Котвицьким.

Крім того, батько Mурашової числиться помічником цього нардепа.

Особливості служби

Міністерське крісло благотворно вплинуло на бізнес Авакових. Родичам голови МВС вдалося повернути відібрані у часи Віктора Януковича численні сімейні активи.

При цьому безлічі інших постраждалих тоді підприємців, а також державі Україна, яка втратила за попередньої влади ряд ключових об'єктів, зробити подібне не вдалося.

Крім того, сам Аваков обзавівся серйозною групою збройної підтримки — з його допомогою при МВС створили батальйон Азов, що згодом став полком. Цим підрозділом керує ще один харків'янин — депутат-мажоритарник Андрій Білецький. Азову пощастило не тільки стати єдиним підрозділом подібного роду при МВС. Тренувальний табір полку, наприклад, знаходиться на території екскаваторного заводу Атек у Києві.

При цьому власники підприємства вважають його розміщення там незаконним.

Андрій Семидідько, голова Антирейдерського союзу підприємців, додає: "Я чув, що до $1 млн за кришування грального бізнесу відправлялося на фінансування полку Азов". Втім, більш детальної інформації у нього немає.

Прохання про коментарі з приводу Азова голова МВС теж проігнорував.

Залишає без уваги міністр і серйозніші речі. Політолог Євген Магда вважає, що звинувачень в адресу Котвіцького, партнера Авакова, в цивілізованому світі було б достатньо для відходу міністра у відставку.

"Але Аваков туди не збирається, більше того — шантажує громадськість безпрецедентною кризою в разі його звільнення",— вказує аналітик.

Поки що спровокувати голову МВС хоч на якусь відповідь за звинуваченнями в корупції зумів лише Миіхеїл Саакашвілі, губернатор Одеської області. Перепалка чиновників на нараді в присутності президента Петра Порошенка, що сталася в кінці 2015‑го, закінчилася тим, що Аваков кинув у опонента склянку з водою і почав сипати лайкою на його адресу.

Втім, сам по собі Аваков — аж ніяк не унікальне явище для України, а лише плід багаторічного ігнорування в країні проблеми розділення влади і бізнесу.

“Аваков — просто один з прикладів. І їх, на жаль, багато",— зазначає політичний експерт Вікторія Підгорна.

Міліцейський хепі-енд

Історія про те, як Арсен Аваков придбав свій бізнес, втратив його, а потім знову повернув

Аваков заробив перші серйозні гроші, заснувавши в 1990‑му в Харкові компанію Інвестор і скуповуючи через неї приватизаційні сертифікати. До 2010 року, коли до влади в країні прийшов Віктор Янукович, а в Харкові — опонент Авакова Геннадій Кернес, майбутній голова МВС володів енергетичними компаніями, нерухомістю, банком "Базис", мережею супермаркетів "Восторг", Салтівським хлібозаводом та деякими іншими активами.

У 2011‑му все це господарство в рейтингу журналу Фокус оцінили в $283 млн.

Під тиском попереднього уряду Аваков вимушено розпрощався зі своїм бізнесом. У 2011 році у власність Харкова повернули ТЕЦ-3, а в наступному майбутній міністр продав газовидобувну компанію Енергія-95, мережу Восторг і Салтівський хлібозавод. Тоді ж Нацбанк відібрав ліцензію у Базису, куди Аваков, будучи губернатором Харківської області, перевів рахунки держкомпанії Турбоатом, місцевого промислового гіганта. Крім того, в 2012‑му міська влада повернула собі готель Київський, який раніше за 35,5 млн грн придбала близька до Авакова фірма, і згодом знесла його.

“Рішення про продаж активів було ухвалено в результаті обговорення усіма партнерами. Ми чітко розуміли, що незалежні від влади політичні погляди роблять бізнес у нашій країні при нинішньому режимі вразливим, практично неможливим",— прокоментував тоді Аваков те, що відбувається, в інтерв'ю інтернет-виданню Главное.

Йому самому довелося ховатися від можливого арешту в Італії, де у майбутнього міністра також був бізнес. Виїхати за кордон його змусили звинувачення в незаконному відчуженні 700 га землі в Харківській області. Все змінила революція гідності.

Постійний гість майданівської сцени, активний блогер Української правди і не менш активний голос у соціальній мережі Фейсбук очолив міністерство, довіра до якого у товариства була, як кажуть фінансисти, на історичному мінімумі.

Аваков взявся за реформи. Однак ця напружена робота не завадила іншій діяльності: в 2014-2015 роках сім'я очільника МВС повернула практично все, що втратила в часи Януковича.

Через суд компанія Інвестор визнала незаконним скасування ліцензії банку Базис, міністр повернув Енергію-95 і гроші за готель Київський, який до того часу вже знесли. Мер Харкова Кернес у серпні 2014‑го заявив, що Аваков намагається знову заволодіти ТЕЦ-3. А восени того ж року гендиректором Салтівського хлібозаводу став Андрій Переєденко, партнер Авакова по Інвестору.

Матеріал опубліковано в №1 журналу Новое Время від 15 січня 2016 року