Ким був російський посол в Україні Михайло Зурабов і що означає його відставка

 Meduza

У четвер, 28 липня, Володимир Путін провів масштабні перестановки в російській владі. Серед іншого був відкликаний російської посол в Україні Михайло Зурабов, який пропрацював в країні шість років, виступав посередником під час «Євромайдану» і збройного конфлікту на південному сході України, а також, як прийнято вважати, користувався особливою прихильністю Петра Порошенка. Журналісти розібралася в тому, яку роль Він грав в останніх подіях в Україні — і що його відставка може означати для відносин між країнами.

Ким був російський посол в Україні Михайло Зурабов і що означає його відставка

Земляк Путіна Михайло Зурабов своєю політичною кар'єрою завдячує колишньому міністру Росії з атомної енергії Євгенe Адамовe. Вони познайомилися випадково: аспірант Всесоюзного науково-дослідного інституту системних досліджень Зурабов приїхав до Чорнобиля після аварії, де і зустрівся з Адамовим. Далі кар'єра майбутнього посла була тісно пов'язана з екс-міністром атомної енергії — Зурабов працював на різних посадах в компаніях Адамова; у 1998-му, коли Адамов пішов працювати в уряд, він став радником Бориса Єльцина. Коли перший президент Росії пішов у відставку, державна кар'єра Зурабова не закінчилася — він був призначений головою правління Пенсійного фонду, потім три роки очолював Міністерство охорони здоров'я, а у 2007 році став радником Дмитра Медведєва.

В Україну Зурабова вирішили відправити, коли підходило до кінця президентство Віктора Ющенка — в кінці 2009 року; свої вірчі грамоти вручав посол вже новому президенту - Віктору Януковичу. Зурабов став не тільки послом — його призначили також спеціальним представником президента РФ з розвитку торговельно-економічних відносин з Україною. Посада була в певному сенсі знаковою і означала потепління відносин між Києвом та Кремлем у зв'язку з приходом до влади лояльного до Росії президента.В Україні у Зурабова відразу зав'язалися тісні стосунки з нинішнім президентом країни Петром Порошенком, який тоді очолював Міністерство закордонних справ. Судячи з матеріалів WikiLeaks, Порошенко спочатку виступав за кандидатуру Зурабова. Наприклад, він відстоював її в розмові з американським послом Джоном Теффтом, запевняючи американців, що з Зурабовим можна мати справу і він зручний для України.Зурабов був нетиповим послом, він намагався вибудовувати культурне життя в посольстві, влаштовував «посольські вечори», які, за чутками, спонсорував саме Порошенко. ЗМІ писали, що в олігарха і дипломата «приятельські відносини».

Зв'язковий

Коли в 2014 році в Україні почалася урядова криза, російський посол не поспішав визначатися з тим, кого він підтримує. Зурабов вкрай рідко з'являвся на публіці під час «Євромайдану», за що отримав порцію критики в проросійських колах: там нарікали, що Зурабов не зміг скласти конкуренцію американським і європейським дипломатам, які розвинули помітну публічну активність на тлі протестів.

Сам Зурабов в січні 2014 року, коли протистояння в Києві перейшли у затяжну стадію, говорив в інтерв'ю ТАСС, що проти посередництва в українському питанні: воно означатиме приховане зовнішнє втручання.

«Ідея посередництва небездоганна ще й тому, що вона для суверенної держави є свідченням недосконалості внутрішніх політичних і державних інститутів. І сам факт посередництва може бути інтерпретований як часткова втрата суверенних прав незалежної держави», — міркував посол.

Через два місяці Віктор Янукович втік з України — і влада в країні змінилася: виконуючим обов'язки президента став Олександр Турчинов, повністю змінився склад уряду. Зурабов був відкликаний до Москви для консультацій, хоч і продовжував залишатися послом. Перед виборами президента України, за чутками, саме Зурабов лобіював у Кремлі кандидатуру Петра Порошенка — як людини, з якою можна знайти спільну мову. У підсумку Зурабов представляв Росію на інавгурації Порошенко. Як писала «Газета.ру», малопомітність Зурабова під час «Євромайдану» зіграла позитивну роль — його фігура не викликала роздратування в Києві. Кремль же хоч і визнав законність перемоги Порошенко, але, відправивши на інавгурацію лише посла, символічно принизив нову київську владу. «На таких заходах присутний „як мінімум заст. глави МЗС“» — такі слова одного з російських дипломатів наводилися в тій же «Газеті.ру».

З червня 2014-го по квітень 2015 року Зурабов представляв Росію в контактній групі з врегулювання ситуації на сході України. Відносини посла і президента України залишалися тісними. Журналісти кілька разів помічали Зурабова на засіданні фракції Блоку Петра Порошенка або виходячим з адміністрації президента. Сам посол це не коментував.

У червні 2014-го, коли йшла активна фаза військових дій в Донбасі, Порошенко заявляв, що необхідно щодня проводити засідання тристоронньої контактної групи для обробки зробленого та координації подальших дій». Зурабов у відповідь досить компліментарно відгукувався про план мирного врегулювання, який представив український президент, заявивши, що він «звучить обнадійливо».

Окремо посол зазначив, що Порошенко російською мовою звернувся до жителів Донецька і Луганська.

Як розповів «Медузі» спеціальний кореспондент «Комерсанта» Ілля Барабанов, який працював на сході України, роль Зурабова як посередника між Кремлем і Києвом під час української кризи дійсно була вагомою.

«На початку 2015 року військові розповідали, що була певна домовленість між Росією і Україною — коли в полон потрапляли російські кадрові військові, їх швидко обмінювали, — каже Барабанів. — Так повинно було вийти і з Александровим і Єрофєєвим, але військові, які взяли у полон росіян, швидко злили все у фейсбук — та зам'яти це не вийшло. Не виключено, що Зурабов також був задіяний у схемі таємного обміну на Савченко».

У квітні 2015-го представником РФ в контактній групі став Азамат Кульмухаметов, дипломат-арабіст, який у минулому керував російськими диппредставництвами в Сирії і Кувейті. Як писала

газета «Сегодня» з посиланням на свої джерела, покадання Зурабова цього поста було пов'язане з бажанням Кремля продовжувати підтримку "ДНР/ЛНР". Посол був представником так званої партії миру і виступав за збереження Донбасу в складі України.

«В оточенні Путіна є достатньо людей, які виступають за подальше продовження активних бойових дій», — заявив співрозмовник видання.

Втома проти сили

За словами Барабанова, Зурабов хотів піти у відставку ще в 2013 році. «Він розумів, що немає ніяких перспектив, хотів повернутися до свого бізнесу, — каже журналіст. — Але тоді не було ким його замінити, а потім почалася криза — і Зурабов був потрібен Росії як єдиний канал комунікації між Кремлем і Києвом. Зараз, мабуть, в Росії вирішили „забити“ на відносини і ніяк не домовлятися».

Український політолог Володимир Фесенко підтверджує, що Зурабов давно хотів піти.

«Його залишили послом у Києві після обрання президентом України Петра Порошенка, оскільки вони добре знають один одного. Але досить швидко стало зрозуміло, що впливати на Порошенка, в тому числі через Зурабова, не вдається», — розповів Фесенко.

Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов додає: «Український президент публічно став все більше і більше використовувати виключно антиросійську риторику, і, здається, російська влада зрозуміла, що перспектив ось у такої кулуарної дипломатії все менше і менше».

Поки тимчасовим повіреним на Україні призначили Сергія Торопова, колишнього секретаря російського посольства в Латвії.

Вранці 29 липня «Інтерфакс» з посиланням на свої джерела повідомив, що в комітет Держдуми з міжнародних справ внесена кандидатура Михайла Бабича — саме його вважають найбільш імовірним наступником Зурабова. Зараз Бабич — повпред президента РФ в Приволзькому федеральному окрузі; він полковник запасу, служив у Повітряно-десантних військах.

Внесення цієї кандидатури- це загальна логіка змін у російської влади — останнім часом на важливі пости призначаються ті, хто так чи інакше пов'язаний з силовими структурами. Бабича в Україні називають прихильником умовної партії війни — і сумніваються, що Київ дасть згоду на призначення посла.

«У мене таке відчуття, що Кремль провокує українську владу на відмову, щоб потім звинуватити її в небажанні йти на діалог, — говорить Фесенко. — Коли надсилають військового, а не дипломата, про який конструктив може йти мова? Навряд чи він буде миротворцем або переговірником».

Стрічка новин
Всі новини
Розшук людей
Всі оголошення