Перші два тижні Трампа на посаді стали цілковитим хаосом, і справи йдуть все гірше - NYT

Останні кілька місяців думаючі люди тихо турбувалися, що адміністрація Трампа може втягнути нас у зовнішньополітичну кризу або навіть у війну. Про це йдеться на сайті Канал 112 з посиланням на The New York Times

Почасти це занепокоєння стало відображенням звички Трампа до пихатості й зухвалості, що чудово спрацьовує на Breitbart та Fox News, але не надто до вподоби урядам іноземних держав. Це також стало відображенням стимулів нової адміністрації: у міру усвідомлення виборцями з робочого класу нещирості обіцянок Трампа щодо працевлаштування й охорони здоров'я більш привабливими стають відволікаючі маневри за кордоном.

Найбільш вірогідною точкою займання здавався Китай, який багаторазово ставав предметом суворих промов Трампа, де під час суперечок, пов'язаних з островами в Південно-Китайському морі, легко можуть виникнути перестрілки. Однак війну з Китаєм, імовірно, доведеться відкласти. Перша на черзі стоїть Австралія. І Мексика. А також Іран. І Європейський Союз (але ніяк не Росія).

А поки в генеруванні криз адміністрацією президента є деяка частка цинічного розрахунку, все це менше стає схожим на політичну стратегію і все більше на психологічний синдром. Конфронтація з Австралією отримала найбільшу увагу преси, ймовірно через те, що вона раптово виникла на порожньому місці. Австралію, врешті-решт, можна назвати найбільш вірним другом Америки в усьому світі, вона завжди виступала на нашому боці. Звичайно, й у нас бувають суперечки, як у будь-яких держав, але ніщо не порушувало нашого альянсу, в тому числі тому, що Австралія є однією з країн, на яку нам необхідно покладатися, якщо виникне конфронтація з Китаєм. Але настав час Трампа: під час телефонної розмови з Малькольмом Тернбуллом, прем'єр-міністром Австралії, американський президент похвалився, що отримав перемогу на виборах, і поскаржився на чинну угоду про прийом певної кількості біженців, які перебувають на території Австралії, звинувативши пана Тернбулла в готовності відправити нам "чергових бостонських бомбістів". Після чого різко обірвав розмову, яка тривала всього 25 хвилин.

Ну, принаймні, Трамп не погрожував завоювати Австралію. У своїй розмові з президентом Мексики - Енріке Пенья Ньєто - однак, він вчинив саме так. Як пише Associated Press, він сказав демократично обраному лідеру нашого сусіда: "У вас там купа поганих хлопців. Ви мало що робите, щоб зупинити їх. Думаю, ваші військові бояться. А наші — ні, тому я можу просто надіслати їх на місце, щоб вони залагодили все".

Джерела Білого дому заявляють, що ця загроза (а, якщо ви пам'ятаєте, США дійсно вторгалися на територію Мексики в минулому, і мексиканці досі про це не забули) була необдуманим жартом. Якщо ви в це вірите, то я можу запропонувати вам історію про будівництво стіни на кордоні за рахунок Мексики.

Суперечки з Мексикою та Австралією відвернули увагу від більш традиційної словесної війни з Іраном, який провів у неділю, 29 січня, ракетні випробування. Це точно була провокація. Однак слова Білого дому про те, що він "виносить попередження Ірану", викликає питання: що це за попередження? Враховуючи те, як адміністрація псувала відносини з нашими союзниками, посилення санкцій не передбачається. Невже ми готові до війни?

Виникло також цікаве протиріччя між відповіддю Ірану і реакцією на іншу, більш серйозну провокацію з боку Росії — ескалацію її дистанційної війни в Україні. Сенатор Джон МакКейн закликав президента допомогти Україні. Дивним чином Білий дім не сказав нічого про дії Росії. Все стає досить очевидним, чи не так?

Так, ще дещо: Пітер Наварро, глава нової Національної торгової ради пана Трампа, звинуватив Німеччину у використанні США в своїх інтересах за допомогою заниження курсу валюти. Тут необхідно провести цікаву дискусію на тему економіки, але урядовці не повинні висувати такі звинувачення, якщо тільки вони не готові вступати в торгову війну. Невже вони готові?

Я в цьому сумніваюся. Насправді, ця адміністрація не готова ні до чого. Зокрема телефонні дзвінки пана Трампа, які викликають конфронтацію, не дуже схожі на економічну або навіть політичну стратегію: хитрі авантюристи не витрачають час на хвастощі у зв'язку зі своєю перемогою на виборах і не скаржаться на повідомлення преси про кількість присутніх на інавгурації людей.

Ні, те, що ми чуємо, схоже на слова недостатньо компетентної, некерованої людини, яка не може навіть зробити вигляд, ніби вона здатна впоратися з відчуттям власної невпевненості. Його перші два тижні на посаді стали цілковитим хаосом, і справи стають все гірше і гірше, можливо, тому що він реагує на кожну невдачу відчайдушною спробою змінити тему, що призводить лише до чергового фіаско.

Америка і весь світ не можуть більше цього терпіти. Тільки задумайтеся: якщо б ваш працівник поводився подібним чином, ви б негайно зняли його з будь-якої займаної ним відповідальної посади і наполегливо рекомендували би йому звернутися до лікаря. А цей хлопець — головнокомандувач найпотужнішої армії у світі.

Спасибі, Комі ( Джеймс Комі – директор ФБР, перед виборами відновив розслідування проти Гілларі Клінтон, обваливши її рейтинг і посприявши перемозі Трампа).

Пол Кругман ( американський економіст і публіцист, лауреат Нобелівської премії по економіці - 2008)