Родзинки українського е-декларування: квиток у Космос, шуби та колекція самоварів

30 жовтня стало останнім днем подання електронних декларацій для українських депутатів та чиновників. Відзвітувати «про нажите непосильною працею » повинні всі — від президента країни до дрібного клерка. І хоча система електронного декларування запрацювала на повну силу з 1 вересня, пік подачі звітних документів припав на останній тиждень жовтня.

Атака політиків виявилася настільки масованої, що сервіс не витримав. Тим не менше 27 жовтня в системі було зареєстровано понад 60 тисяч декларацій, згідно з яким держслужбовці і парламентарії володіють не тільки «заводами, газетами і пароплавами», але і завидними колекціями живопису, антикваріату, ікон, раритетних книг, елітного алкоголю і навіть самоварів. Попутно з'ясувалося, яким брендам віддає перевагу політичний бомонд України при виборі одягу та аксесуарів. Є серед заявлених цінностей і зовсім несподівані — наприклад, квиток в космос. Чим ще можуть похвалитися українські політики і про що хотіли б промовчати

Остання умова

Запуск системи електронного декларування доходів чиновників був останнім зобов'язанням України для надання Києву безвізового режиму з Євросоюзом. Крім того, е-декларування є однією з головних умов надання Україні фінансової допомоги. Впровадження системи повинно було завершитися до 15 серпня. У зазначений термін вона запрацювала, але в тестовому режимі і без механізму захисту даних. З-за цього технічного недоліку Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України сертифікувати систему відмовилася. У Центрі протидії корупції відзначили, що запуск системи без сертифіката безпеки зробить неможливим притягнення до відповідальності тих, хто вкаже в деклараціях неправдиві відомості.

23 серпня на засіданні уряду прем'єр-міністр Володимир Гройсман відчитав голову Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Наталію Корчак з-за проблем з е-декларуванням і під загрозою звільнення зажадав запустити систему не пізніше 1 вересня.

У той же день НАЗК закрило доступ до опального сервісу і гарячково почав усувати недоліки. Заповітний сертифікат системі, від якої у прямому сенсі залежить майбутнє країни, видали 31 серпня. На наступний день е-декларування на Україні зі скрипом, але запрацювало.

Вивертаємо кишені

Згідно з антикорупційним законодавством, «службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище», зобов'язані подати декларації за минулий рік протягом 60 календарних днів після початку роботи системи. Для тих, хто не дружить з арифметикою, голова НАЗК уточнила дату завершення прийому декларацій. На своїй сторінці у Facebook Корчак написала, що оскільки система декларування почала працювати 1 вересня, останній день подачі декларацій — 30 жовтня 2016 року, додавши, що вважала за потрібне це роз'яснити, оскільки «підзвітні» явно заплуталися в датах.

«Особисто я чула і про 15 жовтня, і про 31 числі цього місяця. Виникла необхідність внести ясність у це питання», — підсумувала Корчак.Роз'яснення не завадили б і з приводу нижнього порогу суми декларування. Згідно із законом, кожен український чиновник і політик повинен відзвітувати про майно, вартість якого перевищує 100 мінімальних зарплат на 1 січня 2015 року, що еквівалентно 121 тисячі гривень. Проте деякі мешканці українського політичного олімпу обчислюють по-своєму. Так, депутат Верховної Ради Олександра Кужель вважає, що декларуванню підлягають цінності вартістю від 160 тисяч гривень, тому відобразила в електронному звіті лише годинник Ulysse Nardin (його вартість коливається від 5 тисяч до 47 тисяч доларів), сумку Hermes за 22 тисячі доларів і італійський комплект з сережок і кільця, а ось шуби від українського дизайнера Олени Голець не заявляла з-за їх «дешевизни».

«Я довго готувалася до заповнення, вивчала закон, виписувала всі свої речі. Останню шубу купила за п'ять тисяч доларів, за курсом це виходить 140 тисяч гривень», — пояснила Кужель.

Все, що нажито...

Незалежно від математичних здібностей на фініші е-декларування «небожителі» країни поспішили заявити про найдорожче. Виявилося, що серед українських політиків чимало поціновувачів прекрасного. Наприклад, міністр юстиції Павло Петренко вказав у документі, що крім грошових заощаджень, автомобілів і нерухомості, у нього є колекція з 16 гравюр, дві картини і дві ікони. Парламентарій Віктор Балога у своїй е-декларації відобразив 26 картин ХІХ-ХХ століть — в основному пейзажі Ерделі, Єрмілова, Шиманського та Глущенко. У декларації нардепа Ігоря Гриніва фігурують дев'ять картин і вісім ікон XIV-XVII століть. Крім того, він доповів про наявні у нього примірники старовинної книги «Апостол» першодрукаря Федорова, що був випущен у Львові в 1574 році, та Острозької біблії 1581 року.

Пізніше з'ясувалося, що він не єдиний бібліофіл в українському парламенті. Так, депутат Оксана Корчинська заявила, що володіє першим виданням «Кобзаря» Тараса Шевченка 1840 року, вартість якого доходить до мільйона гривень. А її колега Володимир Литвин і зовсім зібрав бібліотеку з 4500 окремих томів. Але лідером у збиральництві серед народних обранців по праву вважається Дмитро Шенцев: він задекларував колекцію з 170 самоварів IX–XX століть.

Крім грошових заощаджень, будинків, квартир і автомобілів, у майнові звіти українських політиків часто потрапляють брендові речі. Так, депутат Ігор Котвицький офіційно задекларував придбання одягу та аксесуарів елітних марок на загальну суму понад 600 тисяч гривень . У нього є дві куртки та костюм від Brunello Cucinelli вартістю від 100 тисяч до 175 тисяч гривень, пальто Loro Piana ціною в 128 тисяч гривень і сумка Christian Dior за 96 тисяч гривень.

У кого які слабкості

Ніжна пристрасть до брендових сумок є і у народної обраниці Альони Бабак. В її арсеналі — сумки Gucci за 27 тисяч гривень і Prada за 55 тисяч гривень . Але, за її словами, вони не заслуговують згадки в декларації: «Буду декларувати сережки і годинник Patek Philippe. А всі інші мої речі коштують дешевше зазначеного мінімуму». Її колега Борислав Береза теж небайдужий до «фірмі»: нещодавно він був помічений у шкіряній куртці від Dolce&Gabbana. На питання, чи підлягає вона декларуванню, він відповів, що це нібито підробка.

«Такого одягу, щоб декларувати, у мене немає», — зазначив парламентарій.

Судячи з декларацій, в особливу категорію слід виділити українських політиків, які цінують дорогі наручні годинники. Вони є майже у кожного поважаючого себе слуги народу. А прем'єр-міністр Володимир Гройсман зареєстрував цілу колекцію хронометрів: в його декларації вказані два годинників Rolex, по два примірники Breguet і Girard-Perregaux, а також Parmigiani, Audemars Piguet, Ulysse Nardin. Серед інших предметів розкоші глава кабміну зазначив ювелірні прикраси дружини і свої запонки з дорогоцінними каменями. А також таку кількість землі, що журналістам набридло рахувати та вони просто визнали, що вони мають справу з крупним латифундистом

Мені б в небо

У своїй пристрасті до наручних годинників зізнався і мер Харкова Геннадій Кернес. В його колекції є марки Rolex, Cedrik Johner, Audemars Piguet. А ось депутат Сергій Мартиняк вирішив здивувати не гучним ім'ям виробника, а розміром виробу: у його декларації значаться два натільних золотих хреста загальною вартістю 500 тисяч гривень.

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков теж опинився в лавах збирачів. Крім земельної ділянки, 12-кімнатної квартири і чотирьох шуб дружини глава силового відомства країни відобразив у декларації колекцію холодної зброї і 760 пляшок елітного вина. У льохах Авакова зберігаються напої, вироблені у Франції, Італії, Німеччини, Австрії, Україні, Іспанії, США та Чилі. Також в документі значаться колекції марок, монет, картин, гравюр, естампів, ікон і годинників.

З однотипної низки задекларованих депутатами і чиновниками «багатств» вибиваються торгова марка «Правий сектор», внесена в звітність Дмитром Ярошем, і путівка в космос на ім'я мера Дніпра Бориса Філатова. Квиток в безповітряний простір градоначальник придбав у 2009 році за 200 тисяч доларів. Заплативши за суборбітальний політ на кораблі Space Ship Two, Філатов став учасником міжнародного космічного проекту Virgin Galactic під номером 145 і кандидатом у перші космічні туристи України.

«П'ятий день набирає Ірина Степанівна»

Українські політики буквально вибилися з сил, намагаючись встигнути заповнити е-декларації до терміну. 26 жовтня повідомлялося, що фінансові звіти подали лише 40 відсотків чиновників. На той момент серед них не було першої особи держави і більшості депутатів. Багато пов'язували такий низький показник з труднощами заповнення майнового звіту.

Голова Антикорупційного комітету Єгор Соболєв вважає, що головна проблема полягає в зборі точних даних — довідок з банків та інших документів, що підтверджують законність доходів: «З усім цим можна впоратися за тиждень, а саме заповнення займає два-три години». Зволікання ж з подачею документів, на його думку, пов'язана з тим, що політики бояться помилитися: мовляв, за будь-яку неправильну цифру можна понести кримінальну відповідальність — до двох років позбавлення волі.

Юрист Галина Мельник зазначає, що таке покарання передбачено лише за подання свідомо неправдивих даних. НАПК виявляє ознаки таких правопорушень, його співробітники складають відповідний протокол, а справа буде розглядатися в суді з обов'язковою присутністю прокурора і декларанта, вину якого ще треба довести.

Тим не менше 28 жовтня генеральний прокурор Юрій Луценко поскаржився, що вже багато часу не бачив дружину (депутата Верховної Ради Ірину Луценко — ред ), яка займається заповненням е-декларації.

«П'ятий день набирає Ірина Степанівна, я її не бачив багато часу вдома», — обурювався глава наглядового відомства. Його завдання в заповненні декларації, сказав він, було вкрай простим: перерахувати раритетні книги.

«Також вказав величезну книжкову шафу на 27 секцій. Вся інша економіка сім'ї завжди лежала на дружині», — наголосив Луценко.За даними Головного управління статистики Києва, середня зарплата в українській столиці в 2016 році склала вісім тисяч гривень. Більше всіх тут сьогодні заробляють програмісти і менеджери, а найменше — працівники бюджетної сфери і охоронці. На думку жителів Києва, середня зарплата в їхньому місті має бути не менше 10 тисяч гривень.

«Я отримую близько 8 тисяч, моя дружина — трохи менше. У нас двоє дітей. Грошей вистачає, щоб одягти-взути сім'ю, оплатити комунальні послуги, придбати продукти. Щоб влітку з'їздити в Затоку, відкладали майже півроку. І це нам ще не доводилося стикатися з витратами на медицину, а розцінки там захмарні», — підраховує киянин Андрій.

Як зазначив президент українського аналітичного центру Олександр Охріменко, купити щось дороге звичайним українцям дуже непросто — на нормальний автомобіль, наприклад, доведеться збирати десятиліття.

«Реальна сума, яку сьогодні киянин може відкладати, — це шість відсотків від середньої зарплати», — уклав експерт.

Нагадаємо, що Президент України Петро Порошенко задекларував більше сотні компаній та 62 млн гривень доходу