Російсько-грузинська війна: з чого все почалося і як закінчився конфлікт

Передумови війни

Проблема з так званою Південною Осетією почалася іще у 2006 році, коли на “референдумі” мешканці регіону ухвалили рішення щодо відокремлення від Грузії.

У результаті жодна держава світу не визнала ані референдум, ані незалежність “Південної Осетії”. Проте Росія підтримувала сепаратистів і навіть надала громадянство мешканцям регіону.

Після того, як президентом Грузії став Міхеіл Саакашвілі, з “урядом” сепаратистів намагалися домовитися. Однак переговори не дали бажаного результату.

Наприкінці липня 2008 року сторони почали звинувачувати один одного у початку воєнних дій, а 1 серпня відбулося значне загострення ситуації. У цей день був здійснений терористичний акт, під час якого було поранено шість поліцейських.

На цьому провокації не закінчилися і 6-7 серпня “Південна Осетія” здійснила обстріли грузинських військових. Відповідь Грузії не змусила себе чекати, і країна розпочала масштабні бойові дії.

7 серпня РФ почала перекидати свої війська до сепаратистського регіону.

П’ять днів пекла

Російські літаки почали атаки на позиції військових Грузії поблизу міст Цхінвалі та Ґорі приблизно о 10.00 8 серпня.

Незважаючи на те, що РФ нібито хотіла захистити “Південну Осетію”, її війська швидко вийшли за межі регіону. Крім того, російські найманці та загони іще однієї невизнаної республіки “Абхазії” почали бойові дії в районі Кодорської ущелини, де знаходилися грузинські війська.

Росія бомбардувала не тільки військові бази, але і міста та об’єкти цивільної інфраструктури.

З 8 на 9 серпня тривали бої за Цхінвалі. Тим часом російські морські піхотинці зайняли головний порт Грузії Поті і знищили усі військові кораблі і катери.

10 серпня Україна застерегла Росію від використання Чорноморського флоту у конфлікті навколо “Південної Осетії”.

Через пряме вторгнення Росії президент Грузії Міхеіл Саакашвілі того ж дня оголосив про одностороннє припинення вогню і підписав перемир’я, яке запропонував Європейський Союз.

Проте це не зупинило РФ, і її війська продовжили просуватися вглиб країни.

11 серпня Росія почала наступ на місто Ґорі. Війська загарбника захопили міста Зугдіді і Сенакі, а також центральну трасу Грузії.

Хоча РФ підійшла дуже близько до Тбілісі, вона запевняла, що не має наміру атакувати місто.

12 серпня президент Франції Ніколя Саркозі запропонував мирну угоду, яку того ж дня підписали сторони конфлікту.

Росія не брала до уваги домовленості і до 17 серпня продовжила концентрувати війська навколо Тбілісі. 16 серпня російські війська підірвали залізничний міст в селі Гракалі, який з’єднував східну і західну частину Грузії.

РФ пояснювала свої дії необхідністю “створити силами миротворців зону безпеки”.

Наслідки конфлікту

На кілька тижнів Грузія втратила контроль над значною частиною своїх територій.

Росія тривалий час не виконувала план Саркозі, а 26 серпня в односторонньому порядку визнала незалежність “Абхазії” та “Південної Осетії”. З РФ довелося додатково домовлятися про виведення військ країни з території Грузії. Це мало відбутися до 1 жовтня 2008 року, проте навіть сьогодні російські війська залишаються на території самопроголошених республік.

Таким чином Росія має важіль впливу на внутрішню і зовнішню політику Грузії.

29 серпня виконувач обов’язків міністра закордонних справ Грузії Грігол Вашадзе заявив, що країна припиняє дипломатичні відносини з РФ. З 2009 року у Тбілісі і Москві працюють секції інтересів країн.

Подібність з війною на Донбасі

Однією з найбільших подібностей до війни на Донбасі є пропаганда РФ, яка почалася з перших днів вторгнення у Грузію.

Як і у випадку з Україною, російські канали не припиняли пропаганду. Вони розповідали про те, що у “Південній Осетії відбувається геноцид” і “Грузію потрібно примусити до миру”.

Складалося враження, що російський телемарафон не припинявся ні на хвилину. За допомогою інформаційної війни РФ намагалася виставити себе героєм, але спрацювало це, переважно, на росіян, 70% з яких підтримували вторгнення в Грузію.

У 2014 році Росія знову почала інформаційну війну, але вже проти України. Вона розповідає про те, що в нашій країні стався “військовий переворот”, Крим “законно анексували”, а в конфлікті на Донбасі “не беруть участь військові РФ”.

До слова, спецпредставник США щодо України Курт Волкер вважає, що Росія не полишає спроб послабити Україну і для цього продовжує війну на Донбасі.