Історія Личаківського кладовища

Одне із найвідоміших меморіальних кладовищ в Україні – «Личаківський цвинтар» – засноване в 1786 році. Усі 85 полів кладовища розташовані на 40 гектарах та містить більш ніж 300 тисяч могил, де поховано майже 400 тисяч осіб. Мистецько-архітектурна спадщина кладовища налічує понад 2000 гробівців, 500 скульптур, 24 каплиці-усипальниці заможних родин, найдавніша з яких датована 1812 роком. Загалом найстарший надмогильний пам’ятник, що зберігся до наших днів датований 1787 роком Над спорудженням надгробків працювали кращі майстри свого часу: фірми Івана Левинського та Леопольда Шімзера. Їхню працю продовжують сучасні підприємства, зокрема “Granit і Marmyr” , створюючи красиві і сучасні витвори монументальної архітектури. Належний мистецький рівень встановлюваних пам’ятників із 1922 р. контролюється спеціально створеною комісією.

Впродовж років кладовище покращувалось та розширювалось за рахунок купівлі владою міста прилеглих земельних ділянок. І лише у 1856 р. воно було упорядковане за зразком парку із спроектованою системою доріжок та алей. Доріжки посипались подрібненими рештками старих пам’ятників. Із цього ж матеріалу виготовляли фундамент огорожі цвинтаря.

Поля із захороненнями також постійно зазнавали змін. Відповідно до австрійського законодавства могили, за оренду місця для яких не платили понад 25 років підлягали знесенню, а на цьому місці дозволялось нове поховання. Під час ІІ світової війни Личаківське кладовище занепало і велику кількість надмогильних пам’ятників було зруйновано. У 1975 р. вийшла заборона на нові поховання. Дозволено хоронити лише видатних особистостей та осіб, які мають родинні склепи. На ділянках, де захоронення проводилось більше 26 років тому можна за необхідності повторно дозахоронювати. У 1990 р. Личаківське кладовище визнано історичним та культурним заповідником місцевого значення. Тут знайшли спочинок: письменники (І.Вільде, Г. Тютюнник, І. Франко, М. Шашкевич), художники та скульптори (Л. Левицький, І. Труш), архітектори (З. Горголевський), композитори (І. Білозір, В. Івасюк, М. Колесса), музиканти (С. Кузьмінський), артисти та режисери (С. Крушельницька), вчені, громадські та державні діячі, єпископи УГКЦ. На цвинтарі також відведені місця для військових поховань, зокрема меморіал воїнам Української галицької армії, солдатів обох світових воєн, українських січових стрільців та польських легіонерів. На Алеї героїв похований Ю. Вербицький із Небесної сотні та генерал-майор С. Кульчицький. Кожного року на території цвинтаря відбувається у середньому 100 поховань.