Керівництво Ірану заявило, що у випадку ескалації конфлікту держава готова до нових атак, адже має потужний ракетний арсенал з балістичних ракет малої та середньої дії. Видання Defense Express опублікувало низку країн, назвавши їх можливими об'єктами нападу Ірану.
Так, Іран може здійснити ракетні атаки на об’єкти не тільки в Іраку, але і у Ізраїлі, ОАЕ та навіть у Європі. Під загрозою – значна частина баз США у Персидський затоці та Афганістані. У випадку пусків з північних районів Ірану під ударом можуть опинитися військові бази на території членів-НАТО Румунії та Болгарії.
Видання також опублікувало спеціальну інтерактивну мапу з описом основних ракетних систем Ірану та їх радіусом дії.
![За район пуску взято Керманшах, за попередніми даними саме з нього був нанесний удар по базам США у Іраці](/media/contentimages/8635e170b782b3ce.jpg)
![](/media/contentimages/3c75e170d4a089c4.jpg)
В наявності у Ірані ракети кількох типів:
- Fateh-110 – дальність пуску доведена до 300 км. Достовірна точність цієї ракети невідома, але судячи з доступної інформації, становить +/- 50 метрів. Саме Fateh-110 використав Іран для удару по США в ніч на 8 січня 2020 року.
- Zolfaghar – створена на базі Fateh-110, дальність пуску – 700 км. Для ракет типу Fateh-110 та Zolfaghar розроблена інфрачервона головка самонаведення, яка дозволяє знищувати контрастні у тепловому діапазоні цілі, наприклад, кораблі чи наземні сховища нафтопродуктів.
- Khalij-e Fars – протикорабельна ракета, створена на базі Fateh-110. Враховуючи її дальність у 300 км, вона дозволяє тримати під контролем Персидську та Оманськи затоки, а також частину Аравійського моря.
- Shahab – лінійка ракет з дальністю від 500 до 2000 км. Найбільш масовими з них вважається Shahab-2 з дальністю у 500 км.
- Qiam-1 – ракета, створена на базі Shahab-2, дальність пуску – 800 км. Враховуючи великий проміжок часу у виробництві ракет сімейства Shahab, їх кількість оцінюється у декілька сотень одиниць. Розмістивши ракетні системи Zolfaghar, Shahab-2 та Qiam-1 вдовж іранського берега Персидської затоки Іран може загрожувати ударом по базам США у Бахрейні, Катарі, Об'єднаних Арабських Еміратах та інших країнах регіону.
- Shahab-3 – найбільш далекобійна ракетна система Ірану. За заявами іранських військових, має дальність польоту у 2000 км.
![Пуск Shahab-3](/media/contentimages/bf15e170db7041a2.jpg)
- Safir – іранська космічна ракета, створена на основі цієї Shahab-3. Здатна виводити невеликі супутники (масою до 65 кг) на низьку навколоземну орбіту.
- Ghadr – ракета, створена на базі Shahab-3. За словами іранської сторони вона може наносити удари по цілям, які захищені системами протиракетної оборони, а також має високу точність.
- Sejil – твердопаливні ракети та більш легкі в експлуатації. Заявлені характеристики дальності польоту біля 2000 км. Про них Тегеран заявив наприкінці 2000-х років, проте достовірно відомої інформації про серійне виготовлення ракет Sejil досі не надходило, як і про створення на її базі першої ракети з максимальною дальністю у 4000 км.
![Ракета Sejil на передьому плані](/media/contentimages/e2f5e170d6fe6a16.jpg)
- Soumar та Hoveyzeh – крилаті ракети.
Точна дальність дії першої невідома, але за оцінками становить до 2500
км. Другу Іран продемонстрував 2019 року, її дальність
польоту як мінімум 1350
км.
![Крилата ракета Soumar](/media/contentimages/8d95e170d8491b89.jpg)
Іран має великий запас ракет малої та середньої дії, які відрізняюся значною мобільністю. У випадку їх масового використання відбиття ракетного нападу може стати складною задачею для будь-якої системи протиракетної оборони.
Тегеран неодноразово демонстрував спеціальні високозахищені укриття для пускових установок та склади зберігання ракет. Разом із системою ППО Ірану та мобільністю пускових установок, задача їх 100% превентивного знищення є досить складною навіть для можливостей США. Водночас питання точності іранських ракет та їх здатності влучати у ціль досі є відкритим.