Проросійська акція в Мінську: вилазка фріків або підготовка до агресії РФ (відео)

Налякане українськими подіями останніх трьох років білоруське суспільство стривожене фактом проведення невеликого пікету на Площі Незалежності в Мінську. Кілька людей таким чином висловили свою солідарність "з Росією, Донбасом". Акцію "не помітила" білоруська міліція і КДБ. Натомість громадські діячі з допомогою соціальних мереж ідентифікували всіх учасників, і тепер вони, як стверджується, знаходяться під контролем патріотів.

"Як би нічого не вийшло" і ці з іншими маргіналами в годину X не стали б за прикладом Донецька і Луганська кликати війська Володимира Путіна. Між тим, як би комічно не виглядала ця "проба пера" любителів концепції "російського світу", білоруські спостерігачі сходяться в тому, що ситуація дійсно тривожна, не виключаючи загрози для суверенітету і незалежності Білорусі. Тим більше, що багато складових підготовки до гібридної війні в їх країні вже в наявності.

Чиясь гра

У кількох десятках метрах від Будинку уряду в білоруській столиці стали шість чоловік з російською символікою і записали відеоролик, в якому "підтримали Росію і Донбас". Пікантності цій обставині надав той факт, що акція пройшла на наступний день після проведення главою Білорусі семигодинної прес-конференції, у ході якої Олександр Лукашенко дозволив собі цілу низку неприємних висловлювань на адресу російського керівництва. Були там і неефективність ЄврАзЕС, і підступність рішення про облаштування прикордонної зони між Росією і Білоруссю, і безуспішні спроби домовитися про ціну на газ. Вперше Олександр Григорович заговорив і про проведення в цьому році військових навчань "Захід 2017", в межах яких росіяни мають намір ввести в Білорусь більше 4 тисяч вагонів військової техніки. І хоча лідер і дав зрозуміти, що скасовувати навчання не має наміру, але прозоро натякнув, що, якщо щось трапиться, готовий відстоювати незалежність своєї держави.

Не дивно, що швидку появу на площі людей з російською символікою викликало у патріотично налаштованих білорусів асоціацію з подіями зими-весни 2014 року в Україні. Тим більше, що з'ясування особистостей цих активістів підтвердило побоювання небайдужих – пікетники мають відношення до одіозних російських політичних брендів. І це в ситуації, коли російські пропагандистські ресурси рівня від чорносотенних до федеральних вже близько півроку проводять антибілоруську кампанію з ключовими тезами – ситуація в Білорусі розвивається за українським сценарієм, "Лукашенко зближується з Заходом", "проводиться повзуча білорусизація".

Пояснення міліції – мовляв, дану акцію, якщо вона була, ми не бачили. Це при тому, що вона відбулася на площі між будівлею Мінського міськвиконкому та приміщеннями, де засідають уряд і парламент Білорусі. Ця "точка" знаходиться у фокусі чи не десятка камер спостереження. Коли, в грудні 2010 року в цей район прийшли десятки тисяч опозиційно налаштованих білорусів, реакція силовиків була швидкою, а розгін жорстоким.

Масла у вогонь суспільного нерозуміння, що відбувається в їхній країні, підлило рішення згаданої мерії про заборону на проведення традиційної для національно орієнтованих громадян Білорусі акції Дня волі − 25 березня. Для розуміння її значущості пояснимо, що річниця проголошення у 1918 році Білоруської Народної Республіки – одна основоположних дат "нерадянських" білорусів. Як правило, найбільш масові мітинги і ходи опозиціонерів траплялися саме на День волі. Вони зустрічали і найбільший опір з боку органів правопорядку за вказівкою "згори".

Загалом, у противників життя під російським протекторатом є всі підстави задуматися, а чи не був вихід цієї шістки на площу і така "ніяка" реакція на них силовиків якоюсь "пробною кулею" у незрозумілій поки що чиїйсь грі?

У Білорусі з довоєнної Україною багато спільного

Недавній політв'язень, блогер і громадський активіст Едуард Пальчис вважає, що "швидше за все, це спроба місцевих проросійських сил потренуватися в самоорганізації та діяльності".

"З 2014-го вони збуджено спостерігають за подіями. І якщо раніше їм здавалося, що білоруська влада на їхньому боці, то зараз видно певний конфлікт: спори щодо газу, арешт білорусофобів, введення безвізу з Європою. І це їх підштовхує до активних дій, так як вони відчувають своє хитке становище", − сказав він "Апострофу".

З ним погоджується і політолог Сергій Марцелєв:

"Актуальність теми білорусько-російських відносин змушує окремих неврівноважених людей привернути до себе увагу преси. Шість персонажів з нікому невідомого руху НОД-Білорусь, підібрані, як на кастингу комедійного фільму, позували на головній площі столиці. Вони тримали невеликий прапорець і щось грізно говорили про "єдиний народ". Єдиний фігурант дійства, який говорив з журналістами навіть, злякався висловитися про білоруський суверенітет", - зазначив політолог у коментарі "Апострофу".

При цьому він звернув увагу на те, що Мінськ проводить дивну суперечливу політику.

"По-перше, заборонено проведення опозицією традиційного Дня волі, 25 березня, свята державності БНР. По-друге, ще більш безглузда подія – білоруський Слідчий комітет порушив кримінальні справи проти громадян РФ, чиновників Россільходнадзору. На думку білоруських детективів, вони створюють перешкоди вітчизняної продукції на ринках РФ. Навіть відкинувши виражену політичну складову, поцікавлюся, як білоруська Феміда збирається проводити з фігурантами слідчі дії? Нагадаю, що відповідно до практики міжнародного права держави не видають своїх громадян, і РФ вчинить так само. Разом, на тлі всього цього регіон під враженням антиросійської риторики Лукашенка на останній прес-конференції. Можливо, тому для балансу всередині країни підкрутили гайки. Головний чиновник висловився, значить, ви помовчіть", − резюмував він.

А ось публіцист Вадим Скарбників взагалі сумнівається в можливості гіпотетичних окупантів підняти у білорусів русофільські настрої:

"Як показує досвід ще 90-х, популярність проросійських організацій в Білорусі вкрай незначна. Досить згадати "Слов'янський собор" – при тому, що там було і фінансування, і яка-ніяка підтримка правлячого режиму: тоді в Олександра Лукашенка ще були ілюзії, що у нього є шанси стати наступником Бориса Єльцина. Газета "Слов'янський набат" виходила тиражем 5000 примірників, і той не розкуповувався. Соціологічні опитування протягом багатьох років свідчать: навіть при доброзичливому ставленні більшості до Росії (а ця цифра змінюється в різні періоди буває по-різному), прихильників входження Білорусі до складу Російської Федерації лише 6-8%", - сказав він.

Скарбників зазначив, що при відсутності скільки-небудь значимої підтримки у подібного роду організацій завжди була купка фанатичних прихильників. "Національний визвольний рух", білоруська філія якого і влаштував акцію в Мінську, в Росії бореться проти американського впливу, за Путіна, за "Кримнаш" і сепаратистів на Донбасі. Публіцист нагадав, що саме представники НОД закидали яйцями і облили зеленкою письменницю Людмилу Улицьку, яка виступає проти анексії Криму і російської агресії в Україні.

"Не думаю, що це якась "пробна куля". Чого тут пробувати? Адже і в самій Росії угруповання маргінальне – а вже в Білорусі стократ. Тим більше, що вийшли ці "семеро сміливих" аж ніяк не під сміливими гаслами входження Білорусі до складу РФ – хоча НОД за це, але за це білоруська влада цілком можуть по голівці не погладити. А "ми один народ" – це і Лукашенко неодноразово повторював і продовжує це робити. Так, на останній великий тусовці, що тривала більше 7 годин, він кілька разів говорив про "наших руських людей", маючи на увазі зовсім не росіян за походженням громадян Республіки Білорусь, а саме росіян", − резюмував він для "Апострофа".

Як би те ні було, але як стверджують в місцевому відділенні міжнародного розслідувального консорціуму InformNapalm, "руський світ" в Білорусі не обмежується шістьма фріками. Так, аналіз контактів НОД-Білорусі свідчить про їх тісну взаємодію з такими організаціями, як "Молода Русь" ("Румол"), IMHOClub, козачі парамілітарні формування, центральним з яких є "Козачий Спас". Останній має прямі контакти з терористами ОРДЛО. Стверджується, що координація між русофілами, а, можливо, і їх фінансування здійснюється через "Росспівробітництво". І кількість таких рухів в останні роки тільки зростає.

Крім того, навіть, якщо допустити, що оперативний вихід адептів "руського світу" вперше в центрі Мінська – проста спроба маргінальних елементів заявити про себе, усе одно доводиться визнати, що в Білорусі з довоєнною Україною є чимало спільних рис, які відіграли свою роль в момент російської агресії: тісна співпраця армії і спецслужб, тотальне залучення населення в російський інформаційний та культурний порядок денний, значний вплив радянських ідеологем, на кшталт "Великої Вітчизняної війни", "СРСР − оплот миру" і т. д., економічна і політична залежність від РФ, наявність постійних енергетичних і торгових воєн.

Чи переростуть останні у випадку з Білоруссю в ситуації небувалого, як визнають усі експерти, загострення відносин Мінська з Кремлем у щось більш жахливе – дізнаємося найближчим часом.

Вадим Довнар