Учасник першої чеченської війни розповів чому пішов вбивати

Двадцять років тому закінчилася Перша чеченська війна. Кінець їй поклало підписання 31 серпня 1996 року представниками Республіки Ічкерії та РФ Хасавюртовської угоди.

Згідно з документом, воєнні дії припинялися, війська виводилися з території Чечні, а вирішення питання про статус Чечні відкладалося до 31 грудня 2001 року.

У Чечні постійно було відчуття: «Що я тут роблю? Навіщо все це треба?», але іншої роботи у 90-ті роки не було. Мені перша дружина після першого ж відрядження сказала: «Або я, або війна». А куди я піду? Ми з відряджень намагалися не вилазити, там хоча б зарплату вчасно платили — 314 тисяч. Пільги були, «бойові» платили — це копійки були, точно не пам'ятаю скільки. І пляшку горілки давали, без неї тошновато було, в таких ситуаціях від неї не п янієш, але зі стресом допомагала справлятися. Воював я за зарплату. Вдома сім'я, треба ж було її чимось годувати. Ніякої передісторії конфлікту я не знав, нічого не читав.

Строковиків молоденьких доводилося спиртом потихеньку відпоювати. Вони тільки після учебки, для них простіше вмерти, ніж воювати. Очі розбігаються, голови витягують, нічого не розуміють. Кров побачать, убитих побачать — спати не можуть.

Вбивство протиприродно для людини, хоча він звикає до всього. Коли голова не міркує, організм на автопілоті все робить. З чеченцями воювати було не так страшно, як з арабами-найманцями. Вони набагато небезпечніші, дуже добре вміють воювати.