В історії із замахом на Саакашвілі поставлена крапка

Сайт «Кореспондент» оприлюднив скани "документа СБУ", які нібито свідчить про підготовку вищим керівництвом МВС та одеського облуправління поліції до замаху на губернатора Михайла Саакашвілі.

Про це повідомляє місцеве видання Думская

Папір датован 10 лютим цього року й назван «протокол про результати оперативно-технічного заходу».

У ньому міститься розшифровка телефонних переговорів начальника одеського карного розшуку Андрія Пинигина і глави Великомихайлівського РВВС Віталія Симоненка, які нібито обговорювали деталі задуманого ними вбивства головного реформатора. При цьому автор документа стверджує, що «операцію» їм замовив заступник міністра внутрішніх справ Сергій Яровий

Ми попросили прокоментувати «злив» «Кореспондента» одного з фігурантів «протоколу» — Андрія Пинигина: «Це якась маячня, — заявив офіцер «Думської». — Я завжди був поза політикою, ніколи нею не займався і не буду займатися.

Фальшивка зроблена настільки незграбно, що змушує засумніватися в психічній адекватності її творців. Можливо, я комусь завадив».

І дійсно, ляпи авторів зливу видно неозброєним поглядом.

Скажімо, у вступі є посилання на частину 2 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», яка дає слідчому право виробляти... оперативну закупівлю. «Прослушка» регламентується іншою нормою.

Не дуже зрозуміло, як повинен був начальник Великомихайлівського РВВС організовувати щось на території чужого району: село Желепово відноситься до Беляевского району, а Радісна — в Іванівському. В описовій частині документа і розшифровці вказані два різних телефони Пинигина.

Добре прокоментував цю інформацію блогер «Думської», співробітник обласного бюро судової медицини Борис Яворський: «З живих відвідувачів нашого гостинного закладу в число найбільш цікавих об'єктів спостереження входять, звичайно, менти і шахраї. Гаразд, співробітники карного розшуку та особи, рід діяльності яких предосудителен з точки зору кримінального законодавства. І одна з особливостей поведінки, абсолютно аналогічна у цих двох категорій населення – це манера розмови по телефону. Досвідчений шахрай завжди тримає в голові, що його можуть слухати менти; тлумачний опер ніколи не забуває, що його може слухати вся Бебель-стріт, від увебешников до хлопців з-під ялинок. Тому в разі хоч скільки-небудь слизької теми у тих та в других, репліки починають звучати приблизно так: – Слухай, дорогий... Я по твоєму питанню був там, ну, ти зрозумів, де наш друг тоді бачив, ага... Так, я говорив з тамтешніми, вони згодні зробити, як ми з тобою хотіли... А ті жуки, ну ти зрозумів, що не ці, вони не будуть заперечувати... Так, вони хочуть трошки більше... Ну, в півтора рази від того, як ці їм тоді давали... Я, власне, це все до чого розповідаю? Коли я бачу «стенограму телефонної розмови», в якій начальник карного розшуку, полковник міліції, самий що ні на є досвідчений опер в ході підготовки до скоєння тяжкого злочину вимовляє слова «кортеж з Мішею», а потім, чисто для уточнення, доповнює про «губернатора», – навіть якщо не замислюватися про безліч інших грубих ляпів в історії з «замахом», стає трішки кумедно. Ця штука сильніша, ніж Фауст Гете, підручник льотної справи на арабській мові, та візитка Яроша у згорілій машині, разом узяті».