Стали відомі подробиці, як бійці АТО проходять психологічну реабілітацію

За даними міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, на початок червня цього року зареєстровано близько 500 самогубств, які вчинили учасники АТО після повернення із зони конфлікту. Цю цифру міністр опублікував у статті на "Українській правді", посилаючись на дані Військової прокуратури.

Психологічна реабілітація воїнів АТО – окрема державна програма, за яку відповідає Мінсоцполітики. При міністерстві створено окремий орган – Службу у справах ветеранів АТО, на яку цього року виділено 50 млн грн з бюджету. За законом демобілізовані зобов’язані проходити психологічну реабілітацію, розповідає начальник відділу адаптації учасників АТО Мінсоцполітики Максим Андросенко:

"Проходження психологічної реабілітації є обов’язковим для всіх військовослужбовців, осіб начальницького складу та інших осіб, які брали участь в АТО та були звільнені з відповідної служби".

Хто відповідальний за реабілітацію воїнів АТО

Але на запитання, хто контролює реабілітацію воїнів АТО, які потребують психологічної допомоги, у міністерстві дають ухильну відповідь.

"Насамперед у нас тут такий подвійний стандарт виникає, тому що надання послуг соціального захисту, воно взагалі на добровільній основі. Тобто людина сама звертається, але виходячи з міжнародного досвіду, позаяк багато зараз згадують про в’єтнамський синдром, було ухвалено рішення зобов’язати. Зараз такого механізму контролю проходження психологічної реабілітації немає, ми не можемо змусити людину чи проконтролювати її, силою примусити, бо це буде неправильно, але водночас ця норма, що людина зобов’язана, дозволяє більше прорахувати, бути більш наполегливим у своїх проханнях до учасників АТО, які звільнилися, пройти таку психологічну реабілітацію", - розповів Максим Андросенко.

Ще одна проблема – професіоналізм фахівців. Реабілітувати тих, хто звернувся до лікарів, мають спеціалісти з досвідом роботи саме з психологічними травмами, розповідає волонтер Марина Кехтер.

Фахівці ж, які навчалися методик лікування посттравматичного синдрому за кордоном, не йдуть на зарплату державних структур:

"Багато хто навіть не має уявлення, що не існує взагалі поняття психотерапія. Існують конкретні напрями психотерапії. І фахівці повинні конкретно за цими напрямами навчаться. Чи то це гештальт, чи то це психоаналіз, чи то це КПТ - когнітивно-поведінкова терапія. Але багато хто на сьогодні, навіть люди, які займаються організацією цієї допомоги, не розуміють і чекають результатів від студентів, які тільки-но закінчили ВНЗ і вважають, що можуть працювати з воїнами. Вони не можуть працювати психотерапевтами. Вони не мають тих навичок, які дали б можливість допомагати людям у цій сфері. І, на жаль, поки що у нас такий трошки дикий стан".

Боєць АТО: Я приїхав до Києва, я безхатченко ... Я не був до цієї проблеми готовий. Якщо чесно, пив

Важко адаптуватися після війни, коли соціальних потреб, таких звичних для цивільних, просто немає. Олександр відчув це на собі. Він – учасник бойових дій на Донбасі, переселенець з Луганська. Коли повернувся з фронту, три доби жив на столичному вокзалі:

"Я приїхав до Києва, я безхатченко. Я зіткнувся з такою проблемою, я ніколи не думав, я не був до цієї проблеми готовий. Якщо чесно, пив. Без питань, пив. Але не так, що пив і валявся там, що десь там менти мене забирали... Такого не було. Але випивав, заспокоював себе. Для мене це був заспокійливе, можна сказати (...), тому що заспокійливе ось це, що продається в магазинах, на нас не діє. На передовій теж п'ють. І теж горілка там не діє. Я не знаю, скільки там потрібно випити горілки, щоб вирубитися".

Олександр звертався до центру соціального захисту, щоб отримати направлення на психологічну реабілітацію до санаторію, але путівку демобілізованому не дали.

"Мені просто сказали: чого ви так пізно, у нас тут розписано чергу, давайте пройдіть медкомісію в поліклініці. Тобто я повинен знайти час пройти цих всіх лікарів, принести ці документи, потім мене поставлять на чергу. У мене зараз купа своїх проблем, на які не вистачає часу", - розповідає Олександр.

Тендери на психологічну реабілітацію ветеранів АТО і відмивання коштів

У 2016 році Служба у справах ветеранів АТО проводила тендери й укладала договори з центрами реабілітації. І тепер цими тендерами зацікавилися у Київській місцевій прокуратурі № 7. На наш офіційний запит правоохоронці повідомили, що наразі йде досудове розслідування за фактом хабарництва: службовій особі Держслужби у справах ветеранів АТО та його поплічнику повідомлено про підозру.

"На підставі вказаних актів, в яких містилися недостовірні відомості, Держслужбою АТО на розрахункові рахунки суб’єктів господарювання перераховували бюджетні кошти, що було виділено для реалізації державних програм, які надалі привласнювались службовими особами", - повідомили у прокуратурі на інформаційний запит.

Наразі тендери на психологічну реабілітацію призупинено. Кабмін змінив порядок отримання психологічної допомоги учасниками АТО, розповідає начальник відділу соціальної психологічної реабілітації Держслужби у справах ветеранів АТО Наталія Грицун:

"Передбачається розподіл коштів й укладання тристоронніх угод вже безпосередньо між реабілітаційною установою та учасником АТО (…) Процедура така: учасник АТО обирає реабілітаційну установу, яка подасться як така, що може надавати послугу з психологічної реабілітації. Вони обирають, і це вже буде пряма угода".

Та щоб цей порядок почав діяти, необхідно додатково визначити перелік закладів та граничну ціну на одного військового пацієнта. Тож поки нову постанову не затверджено, єдине, що можуть запропонувати в Мінсоцполітики, – звертатися до центрів соціально-психологічної реабілітації. Окремо на них держава виділила ще 7,5 млн грн. В Україні їх п’ять. Чотири з них – у Київській області, ще один – у Житомирській. Уявіть, на всю Україну для демобілізованих лише п’ять центрів, зосереджених у двох сусідніх областях! А як бути тим, хто живе в інших регіонах країни?

Якщо немає фахівців - для чого взагалі Центр реабілітації?

Ми вирішили перевірити, на яку саме допомогу може розраховувати військовик в одному з таких центрів, який розташований у селі міського типу Іванків – 80 км від Києва. Демобілізований учасник АТО Олександр розповідає працівникам закладу, чому звернувся:

"Я сам з Луганська, атовець, хочу пройти реабілітацію. Я просто сильно нервовий, нерви не в порядку. Сплю погано. Кричу ночами. У поту прокидаюся. Що ви можете підказати?".

Сам не місцевий, каже чоловік. По допомогу приїхав зі столиці. На що одержує відповідь: стаціонару тут немає. Саме тому всі пацієнти – місцеві: "Наших учасників АТО, які живуть у районі, ми залучаємо і до волонтерства, і арт-терапію для них ми проводимо. Проводимо різноманітні форуми. Використовуємо напрям діяльності для того, щоб урізноманітнити їх стан і витягнути з того стану про який ви говорите. Оскільки ви проживаєте в Києві, звісно, що це складніше".

Із фахівців з психологічної реабілітації тут лише один психолог. Ще один – у відпустці. Щоб реабілітація подіяла, потрібно пройти курс. Одного сеансу недостатньо:

- Мене турбує, бо я переселенець, я не можу додому, мені жити ніде. Чим мені в цьому психолог може допомогти?

- Він може відновити ваш ресурсний стан.

- Тобто сказати: тримайся, тримайся, не падай духом.

- Це теж може серед іншого. Але поряд з тим все-таки може відправити в якісь служби, де вам можуть допомогти або з житлом або з гуманітарною допомогою. Соціальний такий аспект. А психологічно - це те, щоб ви змогли нормально справлятися зі своїми проблемами, щоб ви могли відновити свою здатність вирішувати всі нагальні проблеми.

Олександру дають номери телефонів, куди можна звернутися з питанням щодо психологічної допомоги у столиці. Перед головним входом до Центру реабілітації працює крамниця, де розливають пиво.

- Скажіть, а ось алкогольну залежність ви лікуєте якось?

- Ні, на жаль.

- Не лікуєте? А чому не лікуєте?

- Ну, скажімо так, це, напевно, повинні бути інші психологи. Наші, якщо чесно, цим не займаються.

Якщо немає фахівців, які лікують наслідки гасіння стресу після війни, тоді для чого взагалі такий центр? Виділені 50 млн пішли взагалі не за призначенням, адже санаторно-курортне лікування не може замінити кваліфікованого психолога, спеціаліста з посттравматичного синдрому.

Самогубства серед демобілізованих

Богдан Богданович з позивним "Маестро". Воював у складі батальйону "Січ". Загинув не від ворожої кулі на фронті. Побратими натякають: його вбила совість.

"Це був як акт останнього протесту проти влади у зв’язку з невидачею земельних ділянок атовцям. І причому ця смерть... він це зробив на тій ділянці, яку виділяла адміністрація для атовців", - розповідає командир роти "Січ" Максим "Лютий".

Комбат "Січі" постійно стежить за психологічним станом своїх підлеглих. Каже, агресію чи пригнічений стан можна вгледіти у дрібницях. Крім того, зовнішні чинники – конфлікти чи негаразди у сім’ї – можуть спрацювати як детонатор нервового зриву.

"У випадку Богдана Богдановича це свавілля влади. Це був зовнішній чинник, який здетонував у нього цей психічний стан. Але ми не можемо лікувати суспільство від тотальної корупції чи тотальної байдужості".

Чи проходили 500 воїнів АТО, про яких писав Арсен Аваков, психологічну реабілітацію та скільки наразі нараховують самогубств серед демобілізованих, у Генеральному штабі не відповіли.

"Інформація щодо самогубств серед особового складу ЗС України має стосунок до відомостей про морально-психологічний стан особового складу військових формувань або застосування військ (сил), які дають змогу встановити їх боєздатність. Ступінь секретності – "Цілком таємно".

Офіційно за три роки війни статус учасника бойових дій одержали 306 199 військовиків (станом на початок серпня цього року). Ці дані опубліковано на сайті Державної служби у справах ветеранів АТО. Скільки ж демобілізованих пройшло психологічну реабілітацію за весь час проведення АТО?

"З 2015 року, коли почала діяти ця бюджетна програма, психологічну реабілітацію пройшло вже понад 13 тисяч військовослужбовців та осіб, які брали участь в АТО", - розповідає начальник відділу адаптації учасників АТО Мінсоцполітики Максим Андросенко.

13 тисяч – це трохи більше ніж 4% від загальної кількості демобілізованих бійців АТО. За три роки з бюджету виділили 150 млн грн. Куди йдуть гроші, якщо єдиної методики лікування й досі немає?

"У нас на душу населення така кількість ветеранів, що вирішувати це на рівні, що ветерани там самоорганізуються, створять центри, держава злегка допоможе... У нас це, напевно, не можна. Потрібні більш кардинальні заходи. На сьогодні допомога йде, але допомога ця... Я б сказала", - розповідає волонтер Марина Кехтер.

Ще 5 тисяч пройшли курс психологічної реабілітації, яку проводить НАТО в Україні. Про це розповів голова представництва організації Александр Вінніков.

Це ще 1,5% від загальної кількості демобілізованих учасників АТО. Така програма Альянсу має два напрями.

"Перший пріоритет - забезпечити психологічну підтримку демобілізованим учасникам АТО зі Збройних сил і Нацгвардії України, щоб спростити процес їх реінтеграції в цивільне життя. І головний пріоритет - це підтримати запобігання і подолання посттравматичного розладу психіки, те що англійською називається PTSD. Другим завданням проекту є сприяння в розвитку стійкої системи психологічної підтримки в міністерствах і відомствах, які мають військові формування, відповідно до кращих євроатлантичних стандартів", - розповів голова представництва НАТО в Україні Александр Вінніков.

Через відсутність центрів реабілітації бійців АТО відправляють до... психлікарень

Через відсутність центрів психологічної реабілітації з повним штатом вузькоспеціалізованих фахівців бійців АТО змушені відправляти до психлікарень, а це додатково відлякує багатьох. З 50 млн грн, виділених на психологічну реабілітацію, жодної копійки не йде на цей заклад. Психіатричну лікарню фінансує місцевий бюджет. Сюди бійців АТО відправляють військкомати і психоневрологічні диспансери при районних поліклініках.

"Після виходу звідти, із зони АТО, і занурившись в реалії нашого світу, вони відчувають певний дискомфорт. Дискомфорт с усьому", - розповідає завідувач відділення реабілітації для чоловіків ТМО "Психіатрія" Ігор Дубінін. Фахівці гарантують конфіденційність, анонімність та кваліфіковану допомогу. Але для військовиків окремого корпусу немає, лікують разом з іншими пацієнтами. Яка різниця між звичайними пацієнтами та демобілізованими воїнами АТО, цікавимося у психотерапевта.

"Якщо лікувати одну частину хвороби... У чому суть всього цього процесу: це схоже на повітряну кулю, яку стискають між пальцями, - втиснути тут, а вилізе там. Просто будуть неефективними ці заходи. Ось вони потрапляють часто з контузіями до невролога або ще до якихось стаціонарів, їх там лікують, але потім воно все повертається. Проблема просто маскується, не йдучи ані разу. Тут є і фахівці загальнотерапевтичного профілю - неврологи, терапевти, хірурги, рентгенологи і всі хто завгодно. І серед них психіатри, психологи, психотерапевти, які займаються вже поведінковими проявами", - розповідає психотерапевт ТМО "Психіатрія".

Психіатрична лікарня ім. Павлова – це вже шостий заклад, де учасника АТО Ігоря психологи і психотерапевти намагаються повернути до нормального життя після війни. Попередні реанімували, але не змогли вилікувати, розповідає чоловік: "Мене військкомат відправив на НСЕК. Я потім пішов до поліклініки. Поліклініка відправила до однієї психіатричної лікарні, а потім та психіатрична лікарня відправила".

Сам ветеран АТО – переселенець з Луганська. Рік тому добровольцем пішов на фронт. Звідти Ігоря у стресовому стані забрали лікарі:

"Під'їхала машина, повантажили і привезли. (...) Неможливо було перелаштуватися. Проблеми з психікою, з нервами. Я одружений. Мене дружина взагалі не впізнала, коли побачила. Хочеться бути нормальною людиною".

Що таке посттравматичний синдром і які його симптоми

Волонтерські організації - як символ порятунку для демобілізованих. Фахівці Психологічної кризової служби лікувати посттравматичний синдром навчались протягом двох років в Ізраїлі. Допомагають учасникам АТО безкоштовно.

"Посттравматичний стресовий розлад – це такі окремі уривки інформації, тобто коли людина була в обставинах, які загрожували її життю безпосередньо, то вона запам’ятовує ті обставини, скажімо, комплексами, тобто комплекс, де є картина того, що відбувалося, де є, як воно там пахло, хто там був і які були події. І це все запам’ятовувалося не на рівні нормальної пам’яті, а дуже швидко, інтенсивно, і воно ніби продовжує жити в мозку і продовжує жити своїм життям.(…) Організм не може повірити, що вже все минуло і можна жити в нормальному режимі, тобто не треба дивитися, чи хтось там є, чи де я ходжу чи що то за звук. Не треба орієнтуватися, не треба бути в підвищеній бойовій готовності", - говорить координатор проекту "Психосоціальна підтримка та супровід людей, які потерпають від конфлікту в Україні" Оксана Хмельницька.

Посттравматичний синдром дається взнаки не відразу. Нині - "хвиля" тих вояків, які повернулися з АТО у 2015-му. Один із симптомів посттравматичного синдрому – відчуття провини, каже Оксана Хмельницька. Командири у своїх розповідях згадують підлеглих бійців, яких не вдалося врятувати.

"Лікування полягає в тому, що про такі випадки може бути розказано, їх може бути перероблено. Тобто їх наче виймають з цієї небіографічної пам’яті, дозують, скажімо так, і поміщають у нормальну пам'ять. Вони вже стають більш такими, що їх можна переносити, про них можна говорити, можна згадувати, але це вже не має такого впливу на фізіологію організму людини".

За 3 роки психологічну реабілітацію пройшли лише 4% учасників АТО

За п’ять місяців Мінсоцполітики не вдалося запустити програму з психологічної реабілітації. Зважаючи на кількість суїцидів, вона на "вчора", але у кращому випадку буде "завтра". Єдиного затвердженого механізму з чітко прописаними симптомами і як їх лікувати під час психологічної реабілітації вояків не використовують - хто в ліс, а хто по дрова. Незважаючи на це, по психологічну допомогу звертатися варто. Адже є вузькоспеціалізовані центри на волонтерських засадах, що працюють за протоколами лікування посттравматичного синдрому. Крім того, є психіатричні лікарні, які відлякують багатьох, але й туди варто йти, бо в таких закладах і стаціонар, і кваліфіковані фахівці.

Військовики зобов’язані проходити психологічну реабілітацію, і вона їм потрібна. Але ніхто їх особливо не запрошує, і за три роки таку реабілітацію пройшли лише 4% учасників АТО. Що менше звернень, то дешевше це обходиться бюджету.