«Мене катував Порошенко, а Зеленський його покриває»: вбивця українського офіцера розійшлася на росТВ

Завербована російськими спецслужбами українка Юлія Просолова, яка підірвала в Маріуполі офіцера-контррозвідника Олександра Хараберюша, але була звільнена у вересні 2019 року в рамках обміну полоненими у форматі «35 на 35», днями виступила на російському «НТВ». Ми порівняли її участь у програмі на російському телеканалі з її розповіддю українському журналістові Андрію Ціплієнко. Дуже вдалий результат того, як пропагандисти використовують людей в своїх цілях – чи то залякуванням, чи то знищуючи їх психічне здоров’я. Висновки робіть самі.

31 березня 2017 року Юлія Просолова підклала вибухівку в автівку, куди дивом не сіли дружина офіцера-контррозвідника Олександра Хараберюша із доньками. За півроку після вибуху терористку затримали в Одесі, куди вона приїхала робити біометричний паспорт.

Ще в квітні 2018-го жінка розповідала, що витратила 15 тисяч доларів, які отримала за вбивство полковника СБУ, на гульки та наркотики. Вона виправдовувалася, що бойовики «ДНР» завербували її, скориставшися важким періодом в її житті (дівчина тоді розійшлася з чоловіком). Зробили це дуже легко – підсадили на наркотики. Та чи правда це?

Дивина, але за два тижні після скоєного Юлія різко змінила стиль життя: судячи по сторінках в соцмережах, вона змінила зачіску (з блондинки перефарбувалася в шатенку), купила собі хутряну жилетку, лаковані чоботи і фотографувалася вже у ресторанах, а не в квартирі з обідраними шпалерами.

«Кожен, хто домігся грандіозного успіху, скаже вам, що його життя змінилося саме в той момент, коли він вперше повірив у себе», - написала вона через два тижні після вбивства співробітника СБУ.

Зізнання Просолової у вбивстві Хараберюша

Просолова закладає вибухівку під авто полковника СБУ Хараберюша

Нині ж засуджена за тероризм, яка зазналася у скоєному, розповідає про безчинства, які начебто відбувалися в українському полоні, та звинувачує у них колишнього президента Петра Порошенка. Більше того, під роздачу вбивці українського офіцера потрапив і нинішній президент Володимир Зеленський, який, за її словами, покриває діяння свого попередника.

Офіцер-контррозвідник Олександр Хараберюш повністю змалював портрет свого майбутнього вбивці. Якось у розмові зі своїм товаришем – журналістом Андрієм Цаплієнком – він так відгукнувся про тих людей, яких вербували російські спецслужби:

«Розумієш, вони всі (терористи, бойовики, - Ред.) неповноцінні люди. В тому сенсі, що всі мають якісь власні соціальні або психологічні проблеми, у яких звинувачують винятково суспільство».

Поведінка Юлії в Україні і Росії, її коментарі журналістам – наче говорять дві різні людини. Розмова з українським ЗМІ – як виправдання за скоєне; з російським – повністю у стилі російської пропаганди: розмови про «каратєлєй», роль жертви (одразу пригадується сюжет про «біженку зі Слов'янська», яка розповідала про «розіп'ятого хлопчика», якого в трусиках і футболці прибили на дошку оголошень).

Та зрештою, Юлія Просолова погодилася на обмін. Ймовірно, тому що не хотіла відбувати 12 років покарання за ґратами. Проте там, куди вона потрапила, також є ціна волі.

Просолова – ТСН: «Якби я знала, кого вбиваю, під машину кинулася б»

Засуджена за тероризм Юлія Просолова, ще перебуваючи в Україні, переконувала, що не знає, ким була її жертва. А якби вона знала – ліпше б здійснила самогубство:

«Я не знала, хто ця людина. Я її навіть не бачила. Мені показали чорно-білу фотографію, але я не знала, хто він такий … Мені не говорили взагалі хто він, як він... Ну, я б, напевно, під машину кинулася, щоб цього не зробити … Ну, говорили, що погана людина. Ну, наробив справ, треба з ним повирішувати. Усе. Ну, уявляєте, якщо б я припускала, ким він був, ну, по-моєму, це було б нерозумно після цього через три місяці приїхати сюди (на територію, підконтрольну Україні, - Ред.) … Я, чесно кажучи, не вірила, що це правда (участь у вбивстві, - Ред.). Ну, просто я не пов'язана з якимись такими речами, щоб мене підв'язувати в такі речі. Я думала, що це якийсь як би розіграш, що я приїду розповім там всім, інформація пішла, так. Ну, маячня якась. Ну, як мене можна було, з урахуванням того, що на наркоту підсадили - грубо кажучи, наркоманку, алкоголічку - відправити на таку справу? Тобто, знаючи мене, я могла там взагалі зірватися, десь загубитися, загуляти і зникнути. Ну, в принципі, воно так і було. Я не хотіла цього робити, я відтягувала, тиждень там сиділа».

Просолова – ТСН: «Моє ставлення до України прекрасне»

Раніше Просолова переконувала, що в неї до України позитивне ставлення. Мовляв, через це вона навіть з чоловіком розійшлася.

«Він залишився там, коли почалася війна, а ми переїхали всією сім'єю до Бердянська. Поки була робота, можливість. Через деякий час повернулися в Донецьк».

«Є тут друзі, знайомі, які в Києві живуть. Можете з ними поспілкуватися, ніхто в житті не повірить. Не терористка я і ставлення моє до України прекрасне. Якби воно було не таке, я б поміняла паспорт і жила собі б у Росії. Навіть після того, що я зробила. Якби я така була терористка, яка проти України, я б могла виїхати і жити в Росії», – переконувала жінка.

В квітні 2018-го вона не виключала, що підривом українського офіцера керували російські «фахівці». Втім, на обмін у вересні 2019-го зрадниця чомусь погодилася.

«Можливо, і російські. Так, там може бути, купа росіян, але коли вони ходять в формі, у них же на лобі не написано, росіяни вони чи ні», - розповідала вбивця контррозвідника.

Просолова – НТВ: «Хараберюш – страшна людина»

У інтерв’ю російському телеканалу засуджена за тероризм в Україні веде вже іншу риторику. Вона відкидає зізнання у вбивстві – мовляв, її змусили, бо силою вибивали зізнання, а жити хотілося. Ба більше, в її риториці після «прекрасного ставлення до України» різко з’являються пропагандистські штампи про фашистів та вживання словосполучення «на Украине».

Нині Просолова вже не стверджує, що їй невідома персона вбитого, за якого вона колись ладна була кинутись під автівку, аби тільки не вбивати:

«Хараберюш Олександр – це страшна людина, яка в аеропорту Маріуполя знущалася і катувала людей. Деякі люди не вижили після його тортур, їх досі шукають. Знала, як говорили, що він продає тіла наших загиблих хлопців сюди. Тіла – вже не людей. А на чому він заробив собі на машину і прекрасне життя? Перебуваючи там, в СБУ, люди, співробітники, працівники неодноразово говорили: цій жорстокій людині, монстру, туди і дорога (на той світ, - Ред.)».

«Я їм (українським правоохоронцям, - Ред.) дала зізнання заради того, щоб жити. Будь-яка людина, коли побачить смерть перед очима, буде говорити все, що їй скажуть. Так хочеться жити, що ти все готовий робити. Мені жити сильно хотілося, мені дітей хотілося. Мені тоді всього 29 років було», - каже засуджена за тероризм, яка протягом кільком років, за її ж словами, місяцями вживала алкоголь і наркотики, не приходячи до тями.